Грані таланту

Уперше опубліковано: 03.03.2021

Авторка перекладу: Світлана

Відомо, що під час Другої світової війни Велика Британія вимушено висунула на посаду прем’єр-міністра Вінстона Черчілля. До цього там були в моді «миротворці», які бачили в очах путіна, точніше – Гітлера (яка різниця?) мир, альтруїзм та філантропію. Але як потім з’ясувалося, ці миротворці тільки думали, що дивилися в очі і що бачили там мир, а насправді дивилися вони в інше місце і мир там не міг бути за визначенням.

Але в цей самий момент Черчілль, попри всю свою неоднозначність, виявився найкращим вибором як для Британії, так і для решти світу. Адже з літа 1940 року і капітуляції Франції Британія залишилася єдиною країною, яка перебувала у стані війни з Німеччиною. Тобто вона стала останнім бастіоном нормального світу, який виявився Гітлеру не по зубах.

Проте, як і належить главі держави, він жорстко виходив із інтересів своєї країни і часто – жертвував інтересами інших заради блага Британії. Саме це є «зворотним боком медалі» всього часу правління Черчілля. Раніше ми вже писали про те, як Черчілль здав інтереси Польщі на Ялтинській конференції, але його цинізм узявся не на рівному місці і, швидше за все, пов’язаний з тими кульбітами, які демонстрував найщільніший (ще нещодавно) союзник – Франція.

Вона не просто капітулювала на рівному місці, а Німеччина отримала її ресурси для посилення своїх позицій на континенті. Між іншим, більша частина авіаційних нальотів, які здійснювали літаки Люфтваффе, виконувалися з території Франції, а «вовчі зграї» субмарин, які терзали конвої, що йшли із США та колоній, повністю базувалися на французьких базах.

Загалом природу скептицизму Черчілля зрозуміти неважко, і його міра цинізму теж не вимагає якихось складних пояснень. У результаті Черчілль недолюблював Францію та її керівництво, а Франція – його, бо в неї не знайшлося лідера, який у критичний момент зміг би взяти кермо у свої руки та відвести країну від ганьби. Те, що зараз навішують на де Голля, – декорації, бо це вже після війни він став великим борцем та лідером нації. А поки йшла війна, він був – ніхто з формальної точки зору, бо офіційно Франція капітулювала перед Німеччиною та діяла в її інтересах. А невелика жменька військових, яких навіть не вистачило на формування дивізії, – було все, що не здалося на милість переможця.

Тому пам’ятник Черчіллю в Парижі, біля Малого Єлисейського палацу, може знайти лише той, хто знає, що шукає. Його вигляд і місце, де його встановили, створюють враження про те, що не поставити пам’ятник було не можна, але якщо поставити, то треба було сховати так, щоб це не було надто очевидно. Тому якщо вас занесе пішки рухатися від Будинку інвалідів у бік Єлисейських Полів, то після перетину Сени мостом Олександра ІІІ поглядайте праворуч. Перед будівлею палацу побачите темну брилу пам’ятника. Це і є їхня данина поваги цьому великому діячеві ХХ століття.

Але як не крути, Черчілль був талановитою людиною, і як це зазвичай буває, його місце в історії затьмарює його талант, залишаючи його в тіні політичної слави. А, між іншим, Черчілль займався живописом, і просто зараз його картини торгуються за мільйони доларів. На заголовному фото видно його картину з колекції Анджеліни Джолі «Вежа мечеті Кутубія». На аукціоні Christie’s у Лондоні її нещодавно продали за 8 285 000 фунтів (11 590 715 доларів США), хоча передпродажна оцінка становила від 1,5 до 2,5 мільйона фунтів, а попередня рекордна ціна на картину Черчілля складала трохи менше 1,8 мільйона фунтів.

Це єдина картина, яку Черчілль зміг закінчити за час війни, і він подарував її президентові США Рузвельту під час їхньої зустрічі в Касабланці, Марокко, звідки почалася масштабна десантна операція США, яка привела до звільнення Північної Африки, а потім – Сицилії та Італії. Картина пройшла через кілька рук, перш ніж Джолі виставила її на аукціон. Словом, якщо людина має талант, він проявиться обов’язково, що й підтверджує історія Черчілля. І ось для порівняння шедевр путіна.

Тут – теж помітний талант, чи не так? Це зображення кішки, намальованої путіним, прямо перегукується з тим, що він зробив зі своєю країною і що коїть у світі. Воно й зрозуміло, адже якщо ми говоримо про те, що талановита людина проявляє свій талант у всьому, то з точністю до навпаки це ж демонструє і виродок. Він є виродком у всьому.