Уперше опубліковано: 15.03.2021
Авторка перекладу: Світлана
Більшість із нас розчулювалися дитячим лепетом і наївністю, коли дітки розповідали щось у стилі «Вітер дме тому, що дерева хитаються». Це було так мило, і всім було зрозуміло, що ця пора скоро мине і діти стикнуться з реаліями життя, після чого цієї наївності не залишиться зовсім.
Пам’ятаю, якось під час строкової служби у совковій армії ця тема випливла сама собою. Десь на перекурі, коли випало кілька хвилин вільного часу, ми, вчорашні школярі, які прослужили два-три місяці, говорили про безтурботне дитинство. Кожен згадував щось веселе, щоб розбавити густий морок служби, і в цей момент один боєць мого взводу, здоровенний лобуряка (при тому, що у нас усі були 175+ ростом), із заздрістю навіть не сказав, а простогнав: «Щастить вам, а в мене дитинства не було. Мої однолітки ще у війну грали, а мене бухого і обр**аного вже додому несли». Ну, і свій власний досвід теж варто згадати, бо на канікулах між першим та другим класами, вкурившись цигарками «Казбек» до дикої нудоти, я вирішив покинути цю справу і відтоді більше не курив.
Словом, життя тим чи іншим способом, але позбавляло ілюзій досить рано. Причому якщо вдома пацан перебував у тепличних умовах, що тоді було рідкістю, то його ілюзорне уявлення про навколишній світ вибивали швидко та ґрунтовно у дворі. Навіть якщо пацан виявлявся міцним і міг за себе постояти, сам цей урок необхідності відстоювати свої позиції вже коштував дорого. Згодом приходило розуміння того, що свої амбіції ти повинен чимось підкріплювати, а якщо нема чим, то стримувати їх до тієї межі, де ти вже зможеш їх відстояти.
У цей час зникали ілюзії з багатьох питань, у тому числі й з приводу вітру та дерев. Тоді суто на практичному рівні, ще без володіння основами філософії, приходило розуміння одного з головних принципів оцінки сутностей і явищ, саме – причинно-наслідкових зв’язків. Після цього зникали ілюзії з приводу того, що вітер виникає від хитання дерев, і багато чого іншого. І загалом це – нормально. А ось ненормальним є те, що в дорослому чи зрілому віці люди так і не засвоїли вміння вибудовувати логічні послідовності та не зрозуміли принципу роботи причинно-наслідкових зв’язків.
Якщо в цих фундаментальних речах у людини залишилися уявлення п’ятирічної дитини, то це – не нормально. В цьому випадку потрібен лікар з молоточком або щось подібне. Принаймні, з таким рівнем мислення пацієнт стає суспільно небезпечним суб’єктом, бо не володіючи побудовою причинно-наслідкових зв’язків, він просто не може розуміти наслідків своїх або чиїхось дій, і бог з ним, якщо він цим завдасть шкоди собі, – він може принести горе ще комусь.
Якщо комусь здається, що таке буває вкрай рідко і побачити живцем подібний приклад майже неможливо, то це відбувається через відсутність уваги. Наприклад, перед президентськими виборами в Україні, а іноді й зараз, доводиться читати і слухати гнівні промови про те, що Порошенко здав Крим та розпочав війну на Донбасі. Безумовно, це – класика жанру та повне ігнорування причинно-наслідкових зв’язків як таких. Адже для того щоб встановити цей зв’язок і потім оперувати цими даними, насамперед потрібно розмістити дві і більше події на часовій шкалі. Це тому, що першою має бути причина, а другою – наслідок. Якщо такий порядок неможливий, немає і причинно-наслідкового зв’язку.
(Далі буде)