А у наведеному вище прикладі просто беремо дату інавгурації Порошенка і дивимося, коли почалося захоплення Криму та коли почалося вторгнення росіян на Донбас. Все, більше нічого не потрібно. Тут навіть немає сенсу вимагати замислюватися над тим, що будь-яке вторгнення має стадію планування, концентрації сил, їх розгортання, і вже потім – починається саме вторгнення. А це означає, що до того моменту, коли російські збройні сили чи їхні диверсійні групи розпочали практичні дії, треба відмотати щонайменше місяць-два на підготовку, і тоді стає зрозуміло, що це взагалі «не той компот».
Однак психіка людей – штука дуже дивна, і у багатьох «зозуля» може полетіти раптово й назовсім, але це зовсім не означає, що безтямні промови такої психічно нестабільної людини варто брати до уваги і підганяти під них власні думки та уявлення. Тоді це переходить у стадію масового психозу, і таких прикладів – хоч греблю гати. Ось один із них:
Зауважимо: це слова першої особи повністю звихнутої держави та лідера суспільства, яке деградувало до рівня щебню. Чувак розповідає про два явища так, неначе вони сталися у зворотній послідовності: мовляв, ось на Донбасі йшла війна, і щоб уникнути її в Криму, я його окупував. Навіть у такому вигляді ця формула виглядає дуже підозріло.
Це все одно, що хтось каже, що в нього дуже болів зуб, і щоб у сусіда теж не заболів зуб, він був змушений убити сусіда, що й зробив. А на запитання, чи не здається йому ця логіка дивною, він здивовано пояснює, що зуб у сусіда так і не заболів і навряд чи заболить, тому й не бачить у цьому проблеми.
Але якщо скористатися тим простим прийомом, про який ми писали вище, і розмістити дві події на часовій шкалі, стане очевидно, що вторгнення в Крим відбулося задовго до того, як почалося вторгнення, а тим більше – бойові дії на Донбасі. Тобто в тому вигляді, як це було озвучено, одне не випливає і не може випливати з іншого. Але, як бачимо, це не лише видається на публіку, а й тиражується ЗМІ, і піпл це хаває у слину.
Гаразд, сам путін звично несе дурниці. Тут уже все можна списати на аксіому Авіценни, або Абу Алі ібн Сіни, який якось сказав: «Що старе, що мале», – в сенсі деменції «все возрасты покорны», але особливо – вік путіна-Трампа. Гаразд, він попрощався зі зозулею назавжди, і вона йому там не зовсім потрібна. Мультики для нього стали реальністю, і він уже не вірить доповідям про те, що населення біднішає, і він десь підходить до тієї стадії, коли було сказано слова, які приписують дружині французького короля Луї 16 – Марії-Антуанетті: «У них немає хліба? То хай їдять тістечка».
Щоправда, путін навряд чи рушить кондитерською стежкою, бо в нього є якутський скульптор з матеріалом, набагато кращим за тістечка, але все-таки це десь поруч. І якщо з путіним – усе зрозуміло, то як їхні ЗМІ цього не бачать і як це ковтає населення? Адже це абсолютний повтор історії про дерева та вітер. Тобто їхньою країною править поц, який має свідомість на рівні п’ятирічної дитини, і вони до нього підлаштовуються.
Хоча озирнімося на всі боки, погляньмо на наші 73% і спробуймо роздивитися, що у них з деревами і що – з вітром.
Це усе так. Доводилося чути від сусідки, що “ці хохли ніяк не відремонтують наш будинок”. А потреба виникла в результаті влучання рашистської ракети, але винні “хохли”. Або з приводу мобілізації і ТЦК. “ТЦК вимагають гроши у людей”. Добре, але за що вимагають? Зрозумілої відповіді не чую. Також з приводу незрозумілих куп грошей у офіцерів ТЦК – так ті гроши принесли ухилянти. Не хочуть люди казати, що було первинним.