Що побудував фюрер? (Частина 4)

Прутін став паханом, або кінцевою інстанцією для вирішення будь-яких суперечок, а треба зауважити, що ці самі суперечки могли мати на кону десятки мільярдів доларів. І тому така роль справді є важливою в такій структурі влади. І, звісно ж, прутін обклав даниною всіх, хто заробляв великі гроші засобами, які майже або взагалі не відповідали чинним нормам права. Але в такому випадку роль пахана зводиться не лише до найвищого авторитету, а й до утримання та примноження общаку. При цьому сам пахан із нього не повинен отримувати благ. Його справа – зберігати і примножувати общак.

Але як ми знаємо, Вова – не той, хто формує общак. Він просто набивається баблом, що аж лисина потіє, тож пряма аналогія з поняттями не дуже вдалася. Хоча й нинішня еліта криміналу також давно відкинула принцип безсрібництва. Вони вже давно стали багатими Буратінами, чим змінили саму структуру цих понять. Але довгий час прутін гарантував поповнення якщо не общаку, то кишень тієї верхівки влади, яку він очолив. Він сам жер у три горла, і всі, хто його оточував, теж мали можливість це робити, скріплюючи тим самим вірність пахану.

Але тепер усім зрозуміло, що й цю функцію, заради якої цареві пробачалося його особисте збагачення, він втратив. Більшість із його оточення стали втрачати гроші від затіяної ним війни. Ба більше, вони втратили частину можливостей заробляти гроші, а тепер прутін змушує їх фінансувати війну з того, що ті вважали вже своїм навіть не за законом, а за поняттями. А такі дії в арештантському середовищі мають чітке визначення – безпредєл.

І якщо в безпредєл вдарився пахан, то його статус уже стає під питання. Інша річ, що сама диспозиція ще не означає розвінчання пахана, бо має знайтися той, хто наважиться спитати з нього саме за безпредєл і за порушення тих квазіпонять, спираючись на які, він і отримав необмежену владу. Прутін уже зробив те, за що його можна і потрібно ставити на ножі навіть за тими самими поняттями, і якщо сьогодні ніхто не наважується так поставити це питання, то це не означає, що його не поставить ніхто.

Справа в тому, що, за старими поняттями, пахан міг знайти собі проблеми в дуже обмеженому наборі випадків просто тому, що він не мав власного майна, і меркантильне питання не могло стати причиною заздрощів або звинувачень у тому, що він це нажив не за поняттями. З прутіним усе виглядає інакше. У нього є настільки гігантське придане, що в сукупності з його явними порушеннями правил воно може стати і, швидше за все – стане ласим призом для того, хто наважиться на ривок. Дід старішає і стає немічним, і в якийсь момент хтось обов’язково вирішить, що якщо зараз це не зроблю я – зробить хтось інший.

ЕПІЛОГ

Словом, прутін побудував квазібандитську державу, ім’я якій – безпредєл. І це – не фігура слова, бо безпредєльниками вважалися ті, хто діє і не за законом, і не за поняттями, і ось прутін вибудував саме таку систему. Йому було зручно правити саме в такій парадигмі, але, як у будь-якого явища, в цього теж є свій зворотний бік, і чим багатшим стає сам пахан і одночасно – біднішає братва, тим ближче той момент, якого прутін так боїться у свої валізи. Але, як казав Марк Аврелій: «Скільки мотузочці не витися, а в ослика – все одно довший».