Ярославский НПЗ

Тут якраз той випадок, коли лаптів ніхто за язик не тягнув, але, як завжди, упоровшись своєю величчю, вони настільки барвисто розписували свої вундервафлі, що вся ця краса тепер вилазить їм боком. Просто для довідки – дальність виявлення цілей, які лапті самі заявляли для преси:

Дальність виявлення для комплексу С-400 «Тріумф»

  • До 600 км – максимальна дальність виявлення великих цілей.
  • 300–400 км – типова дальність виявлення літаків зі звичайною ЕПР (ефективною площею розсіювання).
  • 150–250 км – для малопомітних цілей (стелс), залежно від умов.

Дальність виявлення для комплексу С-500 «Прометей»

Точні параметри засекречено, але за відкритими даними:

  • 600+ км – підтверджена дальність виявлення та ураження.
  • 800–1000 км – оцінки низки аналітиків та ЗМІ (неофіційно).
  • Здатна відстежувати екзоатмосферні цілі (висоти понад 100–200 км).

Тобто на відстані від Москви до Ярославля – 250 кілометрів – зенітні засоби ворога були зобов’язані виявити атаку дронів. І якби навіть самі не стали витрачати на них боєприпаси, то, напевно, передали б вказівки на ЗРК, розташовані по трасі руху цілей. Ба більше, вони були змушені спрямувати на цілі авіацію, яка, з огляду на тихохідність цілей, просто зобов’язана вийти на них та відпрацювати. Але в сухому залишку Ярославський НПЗ – горить.

Саме цей завод цікавий тим, що він і ще Рязанський НПЗ є основними постачальниками пального для московського регіону. А як ми знаємо, після серії ударів Рязанський НПЗ дуже довго сумував і, наскільки можна зрозуміти, досі не зміг повністю відновити свою потужність переробки нафти. Тож не будемо дивуватися з того, що завтра або післязавтра прилетить і по ньому. Тобто через пошкодження цих заводів Сили оборони посилили тиск на Ленінбург та москву. Адже прутін говорив про те, що населення шалено хоче продовження війни. Ну що ж продовження, то продовження.

Звісно, Ярославський НПЗ розташовано далеко від столиці, на відміну від зазначених вище портів, і димок, який весело йде в небо, не дотягнеться до москви, але тут важливий не візуальний ефект, а кінцевий результат. Ворог недарма припинив експорт нафтопродуктів, бо розуміє, що залишити населення обох столиць без бензину – це набагато гірше, ніж залишити без води тимчасово окуповані Донецьк і Макіївку. Тому і вжито цих заходів на радість олігархам, які, за словами прутіна, теж нестерпно хочуть продовження війни. Але й це ще не все.

Цієї ж ночі було завдано удару по заводу «Промсинтез» у Чапаєвську Самарської області. Цей завод спеціалізується на виробництві вибухових речовин, і хоча формально він вважається цивільним підприємством, саме там виробляється більша частина вибухових речовин для мін, снарядів, авіабомб і ракет. Поки що невідомо про те, наскільки вдалим був наліт, але цей завод розташовано ще далі від Естонії, ніж Ярославський НПЗ. Тож казкарям доведеться тихо згортати свої байки, бо вони вже втратили свій сенс.

7 коментар до “Про НПЗ і не тільки (Частина 2)”
  1. 150–250 км – для малопомітних цілей (стелс), залежно від умов.
    Головною умовою є відсутність кривизни землі.
    А оскільки кривизна всеж таки є, а ніші пташки летять низенько-низенько, то ніяка зараза їх і не бачить.

  2. Дрони ефективно можуть засікти тільки системи типу АВАКС. А з цим у русні напряг. Що було більш менш робочого то збили. А що залишилося то не відсвічує. Та і якість тих систем так собі. Про це є гарний огляд на ютуб-каналі hackmyth. Там багато чого про совково-русняву авіацію і не тільки.

    1. Мабуть трампончик трохи переплутав цілування з іншим процесом…

  3. В Капяр пташки прилітали з Казахстану, в Осетію з Азербайджану, в Ленінбург – з Естонії. А звідки прилітали в Татарстан?

Коментарі закриті.