Авторка перекладу: Світлана

Цієї ночі околиці Ленінбурга чимось нагадували Бразилію, коли там проходить карнавал. Маса вогнів, гучних звуків і запальні картини були в наявності. Як ми пам’ятаємо, Сили оборони завдали ударів по місцевих нафтоперевалочних портах Приморськ, а потім – і Усть-Луга, і ось цієї ночі прилетіло відразу по обох портах, мабуть, для закріплення успіху і для того, щоб лаптям було важче рапортувати про відновлення відвантаження нафти. Принаймні, супутники показали численні осередки пожеж на обох цих локаціях.

Тим часом у їхніх пабліках виникло цілком резонне запитання про те, що буде наступної ночі, адже якщо такий фестиваль вогнів триватиме ще певний час, то єдине, на що будуть годитися ці порти, – то це на декорації до бойовиків. Знову ж таки, ворожі пабліки пишуть, що навіть ті, хто має гарний слух і непоганий зір, якось не помітили роботи ППО. Тобто з моменту першого удару по портовій інфраструктурі Приморська щось туди перекинути з наявних зенітних засобів так і не вдалося. Це наводить на думку, що для таких вправ вже треба роздягати «Валдай» та/або москву.

Просто для довідки: Валдай розташований набагато ближче до цільових локацій, ніж москва, і за ідеєю, звідти можна було б перекинути хоча б якусь частину з того, чим прутін обклав свою нору, але зрозуміло, що такого ніколи не буде, бо цінність його власної шкурки переважує цінність решти курника. Ну, а їхнє військове відомство бадьоро звітує про те, що вони знову збили сотні дронів на всіх напрямках. Щоправда, про «уламки», які «впали в промзону», вже нічого не розповідали, бо місцеві жителі в режимі реального часу описували звуки прольоту дронів, по яких ніхто не стріляв, а потім – вибухи й заграву в районі порту.

Із цього випливає, що старий набір казок про те, як вони там все збивають, вже не працює, і за відсутності потрібного ефекту їх трохи призупинили. Цілком можливо, що зараз посилено риють літературу часів війни з Німеччиною, щоб знайти потрібну тональність для висвітлення таких подій. Наприклад, губернатор грудьми прикрив резервуар, або відважний льотчик пішов на таран дрона. Але через те що тоді дронів не було в принципі, готового рецепта немає і доводиться напружувати всю звивину, щоб видати потрібний сюжет. Тож тут все ж таки є поле для фантазії, і, можливо, вже є нові варіанти для пояснення ситуації, крім уламків, але їх ще не затвердили.

А тим часом за всіма цими подіями маячить цілком конкретне і вкрай актуальне питання, яке або залишилося поза увагою, або лапті бояться його поставити своїм пастухам. Питання це виходить із географії тих місць, де розгортаються події, а це – узбережжя Балтійського моря, а точніше – Фінської затоки. І ось у цьому місці лише за кілька днів порти Приморськ та Усть-Луга отримали по два потужні повітряні удари і один удар отримав порт Виборг, причому – його військові верфі. Тобто менш як за тиждень було завдано п’ять ударів по портах у цій локації.

(Далі буде)

11 коментар до “Морська математика (Частина 1)”
  1. от би іще на “Аеропракт” сирену прикрутити, щоби при пікіруванні перед скиданням ФАБ завивала як назгул. Бабуся покійні казали – звук незабутній, а вона підлітком це бачила та чула, як у евакуацію везли…

    1. Тогда сирены прикручивали не на бомбовоз, а на сами бомбы!
      Идея интересная, но не уверен, что стоит предупреждать лаптей сиренами об атаке…

      1. Не… На бомбовоз. Точнее – на пикирующий бомбардировщик, забыл фамилию. И не для красоты вовсе, а для дела – шото летчик по ней определял – наверное все таки скорость, но опять таки – забыл🤷🏻 А про “устрашение” – как всегда – кацапские сказки.

        1. Так. Були сирени на Ju-87, але дуже часто саме пілоти їх блокували, бо за….довбувало і їх також

          1. І до речі – ніяких потрібних дій вони не несли.Дійсно – зброя залякування

      2. сирену мали на стійці шасі тільки пікіруючі бомбери Ju-87, причому лише ранні модифікації. Вмикалася-вимикалася тільки у діапазоні великої швидкості при пікіруванні від датчика тиску повітря. Оскільки екіпаж теж мусив її слухати у найвідповідальніший момент вильоту, то пілоти стали блокувати вітрячок сирени мотузкою. А от на тогочасних авіабомбах вітрячок ззаду біля оперення – привід дублюючого підривача, спереду підривач зазвичай ударний. Цікава деталь: бабуся до евакуації копала протитанкові рови, розказала, що сирену мали тільки літаки з бомбами (думаю, саме Ju-87), а от пілоти менших літаків бомб не мали, стріляли дуже рідко, а для переляку скидали невеликі подірявлені бочки або порожні пляшки – свист при падінні, ну й обов,язково – листівки: широкоплечий усміхнений гітлер грає на великому акордеоні “широка страна моя родная…”, поряд зіщулений сталін на малій гармошці “последний нонешний денечек гуляю с вами я, друзья…”

  2. Тим часом у їхніх пабліках виникло цілком резонне запитання про те, що буде наступної ночі,а що буде – ДАЙОШ ВАЛДАЙ! ГОЙДА!

  3. “або відважний льотчик пішов на таран дрона. Але через те що тоді дронів не було в принципі, готового рецепта немає ”
    До речі, були. Німецькі Фау-1 – це якраз дрони, кожен з яких програмувався на окремий маршрут перед вильотом. І британські пілоти інколи збивали їх без стрільби, “підчепивши” крило дрона крилом власного літака – тоді збивався гіроскоп, Фау-1 втрачав керування й падав.

    1. Брехня. Ніколи (ну можливо одиничні випадки були) прямого контакту з V-1 не було. По-перше, це небезпечно для літака, по-друге просто непотрібне. А от пролетіти поруч – інша справа, ракету виштовхувало з траєкторії і рульові агрегати втрачали можливость керувати.

        1. через високу швидкість V-1 британські перехоплювачі не завжди встигали обстріляти дрон з прицільної відстані й били здалеку навмання – до порожніх магазинів, крім цього – рядовий англійський пілот винищувача видатним стрільцем був не завжди. Є непогані спогади – “Кращий англійський ас”, Джеймс Едгар Джонсон, 515 вильотів на “спітфайрі”, 34 збитих, сам не був збитим ні разу – пропустив лише одне влучання.

Коментарі закриті.