Морська математика (Частина 2)

Тепер просто звернімося до світової практики і визначмо, в чиїй зоні військової відповідальності перебувають морські порти? Практично без сумніву вони перебувають в зоні відповідальності військово-морського флоту, а в цьому випадку – Балтійського флоту лаптів. Адже флот створено не тільки для того, щоб красиво плавати перед керівними особами на параді, а й для того, щоб виконувати свої штатні функції. Як нескладно здогадатися, насамперед флот зобов’язаний забезпечувати прикриття всієї прибережної інфраструктури, насамперед – власних портів. Це вже потім він забезпечує безпеку морських комунікацій або виконує якісь наступальні функції. Але насамперед на ньому лежить оборона прибережної зони.

Такий висновок тим більше справедливий, якщо в зоні відповідальності флоту, крім його власної бази та інших прибережних об’єктів військового чи подвійного призначення, є й інші стратегічні об’єкти. А якщо так, то в цьому випадку саме флот зобов’язаний забезпечити прикриття портів і тим більше – верфей, на яких будуються військові кораблі. Тут не може бути інших думок у принципі, і коли мова заходить про ППО, якої не виявилося на місці подій, то, напевно, треба мати на увазі не «Панцирі», «Буки» і «Тори», а насамперед ті зенітні засоби, які є на кораблях Балтійського флоту. А за ці кілька днів побиття портової інфраструктури кораблі могли підтягтися з будь-якого місця Балтики.

Але, як видно, нічого подібного так і не сталося. Кораблі Балтійського флоту взагалі не прибули місце бійки. Зрозуміло, що це – найменший флот, і згідно з відкритими даними, він має близько 75 кораблів і суден, включаючи два підводні човни, близько 30 бойових надводних кораблів, чотири великі десантні кораблі та близько 25 патрульних та мінно-тральних кораблів. У масштабах сучасного флоту це не так і багато, але для того щоб прикрити два порти, тим більше – розташовані за кілька десятків кілометрів один від одного, цього має бути більше ніж достатньо.

Через те що у відкритих джерелах ідеться про те, що флот має на озброєнні фрегати, корвети й катери, то можна з упевненістю говорити, що як мінімум більша частина кораблів або й усі вони мають на озброєнні засоби ППО ближньої і напевно – середньої дальності. Простіше кажучи, це якраз ті засоби, що здатні працювати по тихохідних цілях, які низько летять. Проте до місця бійки флот не з’явився, і, як наслідок, він не виконав своєї головної функції – оборони власного берега. І якщо з приводу сухопутних засобів ППО можна говорити про те, що їх зняли і кудись перекинули, наприклад – у тимчасово окупований Крим, то до морських платформ ця версія не підходить абсолютно.

І тут виникає просте запитання: якщо кораблі після першого удару по порту Приморська не було розгорнуто з якоїсь технічної причини, то після удару по Усть-Лузі вони зобов’язані були стояти в оборонній позиції, але якщо пройшов і третій удар, то нічого подібного не сталося і цього разу. В такому разі це повинно мати якесь своє пояснення. Навіть якщо взяти до уваги бездарність і безтямність командування флоту, то цьому випадку цього недостатньо для задовільного пояснення, а отже, причини мають іншу властивість. Ми маємо власну версію для пояснення такого стану справ, і вона може все прояснити, хоча й не претендує на безперечність.

(Далі буде)