Біси (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Нещодавно з курника надійшла інформація про те, що прутін і Гундяєв дійшли спільної думки про те, що всі неприємності, які звалилися не на них особисто, а на курник, мають одну й ту саму природу, а саме – у всьому винні біси. Загалом таку заяву можна розглядати як побічний ефект від препаратів, які змушені приймати ці старі, виживаючи з розуму, але насправді такі заяви чітко вкладаються в теорію ескалації, яку давно і добре описано і яка працює, як швейцарський годинник.

Справа в тому, що є надійний набір інструментів, за допомогою якого можна підняти з дна будь-якого суспільства настільки мерзенну каламуть, що душно стане всім, але, спираючись на неї, можна зберігати владу, попри якісь абсолютно неадекватні дії правителів. З одного боку, ця сама каламуть не звикла думати власною головою, їй потрібен транслятор думок, і найчастіше таким стає саме той, хто її й підняв. Але з іншого боку, якщо вже влада вирішила спиратися саме на ці, досить широкі верстви суспільства, які довгий час були інертними, бо навмисно їх ніхто не чіпав, а через природну тупість вони самі нічим не цікавилися, то вона повинна постійно нарощувати «імпульс бадьорості».

Це здорово нагадує наркомана, який піднімає дозу препарату, намагаючись повернути собі відчуття ейфорії, що вислизає дедалі швидше. При цьому в певні моменти пацієнт або розуміє, або відчуває, що подальше підвищення дози конкретного препарату його вб’є, і тоді йому треба пробувати якесь інше дуриво, яка залишить проміжок для процесу нового нарощування дози. Зупинити це практично неможливо, бо такою є суть цього процесу.

З певними прошарками суспільства стається так само. Прутін підняв нагору наймерзенніший шлак, який можна було підняти, і героїзація вбивць, розчленувачів і людожерів, яких випустили з в’язниць на війну, явно надає глибини шарам цієї каламуті. І ось усьому цьому треба згодовувати кровожерливі казки постійно і з наростанням, як і передбачає згадана вище теорія ескалації.

Просто зверніть увагу, як часто там вживаються слова «перемога» та «велич», які в епістолярному форматі найчастіше вживаються з великої літери. Це щось на зразок дзвінка для собаки Павлова, після якого у собаки починала виділятися слина. Тут це – ключ для мобілізації свідомості та її спрямування за потрібною адресою. В такому стані каламуть готова сприймати найдикішу дикість, наприклад, таку, яку мовить їхній представник мінфіну:

«ПДВ на операції в СБП [система швидких платежів. – Прим. перекл.] буде практично точно запроваджено, я в цьому не сумніваюся. Рішення ми плануємо на осінь. Також висока ймовірність того, що вже восени буде ухвалено рішення про підвищення ПДВ до 24%. Росія зі зрозумілих причин живе за принципом «Все для СВО, все для Перемоги». Із цього й виходимо. А тут ще ворог гадить, б’є по нашій нафтовій галузі. Підвищення податків буде сильною відповіддю ворогові».

Немає сумнівів у тому, що ця збуджена каламуть проковтне подібні речі, навіть не закашлявшись. І це при тому, що чотири роки тому цар власним ротовим отвором заявляв про те, що війна в Україні взагалі ніяк не торкнеться населення країни і що для її ведення фінансових, матеріальних та людських ресурсів навіть із надлишком. Але тепер про це все добре і щільно забули, і тому таке буде прийнято без особливих трагедій.

(Далі буде)