Ще раз про Приморськ (Частина 2)

Але це – їхня справа. Нехай хоч на «Аврору» списують, а хоч і на Рюрика, і все ж таки якщо ГШ уже підтвердив факт атаки, то тут є що розібрати. Отже, спочатку слід уточнити, що таке порт Приморськ. Очевидно, що назву цю висмоктано з пальця чи з якогось іншого, більш відповідного місця, і якщо її пошкребти, то там виявиться інша, більш відповідна назва. І справді, порт стоїть на території, віджатій Сталіним у Фінляндії в ході Зимової війни 1939–1940 років, і у фінів він називався Койвісто.

Після його захоплення у більшовиків не вистачило часу перейменувати його на щось пафосне, а потім почалася війна з Німеччиною, і до питання про назву повернулися лише у 1948 році, і на тлі повоєнної розрухи, яка у ФРН закінчилася акурат через чотири роки, місто перейменували на Приморськ. Воно й зрозуміло: море – ось воно, і тому навіщо собі голову ламати? Дивно, що Сочі вони на Приморськ-Південний не перейменували досі. Але це – справа минула, а зараз це основний нафтоекспортний порт курника. Ось як виглядає перелік найбільших портів, через які лапті здійснюють перевалку нафти:

Експорт нафти з російських портів (у порядку спадання)

Як бачимо, цей порт із досить суттєвим відривом випереджає Новоросійськ, який вважається нафтовими воротами курника. Крім того, він входить до трійки лідерів з експорту нафтопродуктів. Тобто тут вийшов варіант «два в одному».

Експорт нафтопродуктів з російських портів (у порядку спадання)

Словом, «жирнішої» цілі у плані нафтоекспортного потенціалу у лаптів просто немає, але, як можна зрозуміти з ходу подій, прикрити навіть таке місце, де нафта плавно перетворюється на гроші, у лаптів уже не виходить. Просто нема чим. Ну, а від найближчої можливої точки запуску з території України Приморськ розташовано на відстані 950–1000 кілометрів по прямій, але, як ми знаємо, пташки по прямій не літають, оминаючи відомі осередки ППО в районі тієї ж резиденції прутіна «Валдай», і напевно, маршрут їм прокладають подалі від великих населених пунктів, щоб мінімізувати можливість візуального та/або акустичного виявлення.

У підсумку можна з упевненістю стверджувати, що дрони летіли до цілі 1000+ кілометрів, і як можна переконатися, долетіли в досить великій кількості, бо тільки на тих коротких відео, які потрапили в Мережу, можна нарахувати до десятка явних прильотів. А з урахуванням того що аборигени, швидше за все, зреагували на звук перших прильотів і тільки після цього увімкнули камеру, їх може бути й набагато більше. Судячи з усього, на ціль вийшло більше дронів, ніж планувалося спочатку, і тому дрони вибирали найбільш «смачні цілі», про що розповідають очевидці.

За попередніми даними, перша група ударів прийшлася на резервуарний парк, і там було справді весело, друга ж група, мабуть, уже факультативно – виносила завантажувальні термінали. Наскільки все це вдалося привести до спільного знаменника, можна судити виключно з заграви пожеж та диму, який валив з порту, ну, а точні дані будуть пізніше. Нам важливо те, що Сили оборони цілком можуть собі дозволити повністю перекрити експорт нафти з європейських портів курника. А це вже виходить за межі військового та економічного змісту наслідків і стає чинником політичного характеру.