Уперше опубліковано: 14.01.2020. У тексті, зокрема, згадано збиття українського літака в Тегерані на початку січня 2020 року.
Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Невгамовний імператор»
Гість привіз як презент знаменитої білої або золотої осетрової ікри, але вже точно – в золотих баночках. Привіз цілу коробку, але господар таємної резиденції на німе запитання прислуги «Чи подавати?» знаком дав зрозуміти, що не зараз. Гість уловлював ці знаки, і коли холуй пішов, із докором зауважив:
– Даремно ви відмовляєтеся. Це унікальний продукт. Подібні осетри тільки у нас є на узбережжі Каспію. Ікринка до ікринки, ніякого рибного запаху. Виняткова насолода. В інших осетрів не буває такої ікри.
– Хто вам сказав?
– А мені не треба говорити. Я й так знаю.
– Багато ви знаєте.
Імператор, одягнений у кімоно з чорним поясом, підвівся з-за столу та підійшов до вікна з куленепробивного скла. За вікном була галявина з деревами і травою, що відповідали середині травня. Насправді трохи далі було встановлено хитрі екрани, які створювали повну ілюзію живого пейзажу. Гість знав це, але не показував.
– Ну, що ж тут знати? Її подають до столу коронованих осіб або в особливо дорогих ресторанах. Ми її й постачаємо туди. Баночки – номерні, чисте золото, а продукт – відмінної якості.
– Таку ікру до мого столу постачають із вітчизняних джерел.
– Як же? Де у вас такі джерела?
– Мені це не цікаво. У мене є люди у ФСБ, які навіть осетрину можуть умовити давати ікру потрібної якості. Навіть не сумнівайтеся.
Ось якраз у цьому гість не сумнівався. У нього вдома теж була подібна служба, але працювала вона на людях, і жодного разу нікому на думку не спадало катувати тварину, а тим більше – рибу. Від цієї думки у гостя стало сухо в горлі і якось зовсім не по собі.
Тим часом імператор надивився на джмелів, що літали з квітки на квітку ялин, і дочекавшись, коли один із них підлетить ближче до вікна і віддасть йому честь, розвернувся і знову зайняв своє місце за столом. Потім сам узяв у руку чайник з найтоншої китайської порцеляни і розлив по двох чашках ароматний молочний улун, найнатуральніший, природної ферментації, а не підробку, що продається в магазинах як справжній чай.
Гість підозріло зиркнув на чашку, але імператор недбало і явно не обираючи взяв одну з таких невагомих чашок і зробив щедрий ковток. Потім поставив її і неначе між іншим зауважив:
– Пийте, не бійтеся. Якщо Сі нічого туди не підсипав – боятися нема чого. А він – точно не підсипав.
Гість узяв чашку і з побоюванням зробив маленький, обережний ковток. Однак напій справді виявився напрочуд смачним та ароматним. Смак був настільки насиченим, що в це було важко повірити. Однак чай чаєм, а пауза у розмові стала вже просто відчутною, і тоді імператор перейшов до справи.
– Ви навіщо визнали, що збили літак?
– Ми і не збиралися, але так склалися обставини.
– Як вони склалися?
– Так, що всім все стало відомо, і наполягати не мало сенсу. Нас би все одно в цьому звинуватили.
– Ні, от як із вами працювати? Ви що, не читаєте свою керівну літературу, де все написано?
– Що Ви маєте на увазі?
– Писання ваше, ось що. Там же чітко сказано: «Немає людини – немає проблеми».
– Немає в писанні такого. Я там не бачив такого.
– Ну що ж це робиться?
Імператор нервово підвівся, заклав руки на спину і почав ходити з кутка в куток величезної зали, як він любив говорити про цю свою звичку – «нарізав таси». Зробивши кілька ходок, він трохи заспокоївся і повернувся на своє місце. Він з подивом виявив, що гість анітрохи не злякався такої поведінки імператора. Його холуї впадали в каталепсію від такого його стану, бо знали, що буде після цього, а саме – хтось із них загине в автокатастрофі, або від раптового серцевого нападу, або випаде з балкона свого будинку, якщо навіть балкона в ньому немає.
(Далі буде)