Іран. Як усе починалося (Частина 2)

У зв’язку з цим потуги нинішнього президента Франції Макрона підштовхнути Штати до миру з Іраном слід розглядати вже з урахуванням викладеного вище. Франція доклала руку і до того, що трапилося в Камбоджі та В’єтнамі, бо Індокитай відійшов у зону впливу Франції після Другої світової війни, а також в Ірані. Власне кажучи, війну у В’єтнамі розпочали французи, але не змогли впоратися із ситуацією та відійшли, а Штати встигли туди увійти, коли половину В’єтнаму вже було втрачено. Загалом усе це наводить на логічний висновок про те, що в будь-якій ситуації, коли Франція дає якісь поради, роби з точністю до навпаки – не прогадаєш.

Тим часом в Ірані стала набирати силу хвиля насильства у відповідь, викликана терором САВАК. Хомейні з Парижа закликав своїх послідовників знищувати все, що символізувало західну культуру. Насамперед – кінотеатри. Імовірно, Хомейні, перебуваючи у Франції, встиг почитати праці іншого любителя паризьких борделів, такого собі Ульянова-Леніна, який тижнями йшов у загули злачними місцями Парижа, від чого в його дружини Крупської очі витріщилися назовні, і так і зафіксувалися. Так от, ще Ленін писав, що найважливішим мистецтвом є кіно.

У будь-якому випадку, в Ірані почалися погроми та підпали кінотеатрів. Особливих жертв там не було, але факт був показовим. Економічна ситуація в країні поступово погіршувалася, і якщо в районах, пов’язаних з нафтовидобуванням, справи були ще більш-менш пристойні, то в інших – люди активно піднімалися на протест, а ісламські радикали і марксисти боролися за вплив над масами, вигадуючи все нові прийоми, що дозволяли мобілізувати якомога більше прихильників.

Приблизно о 21:00 18 серпня 1978 року до вестибюлю абаданського кінотеатру «Рекс» увійшли четверо чоловіків. Вони сюди прийшли від кінотеатру «Сохейла», який, на їхній жаль, виявився зачиненим. А от у «Рексі» був аншлаг. За збігом обставин, цього вечора там демонстрували не західний фільм, а виставу, поставлену місцевим постановником Масудом Кіміамі. Це була драма «Гавазнха» – «Олень», досить гострого і, навіть можна сказати – дисидентського характеру. У ній ішлося про те, як головний герой, злодій і наркоман, ховається від правоохоронних органів і ті йдуть по його сліду, а в процесі погоні коять свої брудні речі, проти яких протестують іранці.

Дуже швидко вони заблокували виходи із залу та розлили суміш розчинника з оливою на підлогу, стіни та двері фойє, після чого – все це було підпалено. У залі було близько 700 осіб. Пожежу гасили шість годин, і в результаті від 370 до 430 людей загинули: згоріли, задихнулися або були придушені публікою, яка намагалася вирватися з вогняного полону. На той момент це був найбільший теракт у світі з найбільшою кількістю жертв.

Теракт було скоєно напередодні державного свята. 19 серпня святкували річницю повернення шаха Пехлеві у владу. Замість свята наступного дня розпочався загальний протест по всій країні. Хомейні з Парижа заявив про те, що підпал було здійснено агентами САВАК, бо п’єса мала антиурядовий зміст. Розлючений натовп сприйняв цю заяву як заклик до розправи над спецслужбою і взагалі над усім режимом шаха. Протест пішов висхідною лінією, і через кілька місяців шах вирішив поїхати «у відпустку», з якої вже не повернувся, а Іран зустрічав аятолу Хомейні, який прибув з Парижа і став одноосібним лідером Ірану, запровадивши жорстку теократичну форму правління країною.

Але на цьому історія не закінчилась. Через кілька місяців після «революції» такий собі Хоссейн Такбалізаде розповів родичам і знайомим про те, що саме він підпалив кінотеатр. І тут з’ясувалося, що він – злодій і наркоман, про якого була та злощасна п’єса «Олень», і що підпалив він кінотеатр, якраз піддавшись закликам аятоли Хомейні, і таким чином вирішив зробити свій внесок у боротьбу із західною культурою. Він просто не знав, що того вечора там не було західного кіно і що насправді п’єсу дивилися противники шаха.

Словом, вийшло непорозуміння, і питання вирішилося у стилі старої доброї служби шаха САВАК. Було підтасовано дані слідства, і Такбалізаде звинуватили в тому, що підпал він скоїв за наказом спецслужби. А щоб він більше не молов язиком, його про всяк випадок стратили.

Дуже скоро замість шаха країною став керувати аятола, замість САВАК став КВІР, який робить рівно те саме, що робили попередники, – катує, вбиває, ґвалтує. Керівна верхівка так само вигрібає скарбницю на власний розсуд і чхати хотіла на те, що народ бідніє. Тож західна культура виявилася ні до чого. Єдине, що змінилося, – одяг, зникли західні фільми і товари, а так – усе як було. І ось тепер цю красу бородаті пропонують захищати, не шкодуючи живота свого. Причому коли вони занапастили мільйон своїх солдатів у війні з Іраком, жодного особливого жалю не виникло, а ось вчорашнє знищення їхнього керівника КВІР стало ледь не приводом до війни.