Уперше опубліковано: 04.01.2020
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2026 року)
У статті збережено оцінку подій такою, якою ми її бачили на час написання статті.
***
Іранська тема зараз виходить на перші сторінки світової преси, і питання вже стоїть про те, наскільки багато шансів уникнути великої бійки між Іраном та США. Ми теж повернемося до цієї теми, але спочатку варто уважно розглянути ісламський режим, який укоренився в Ірані чотири десятки років тому. Точніше – як це сталося.
Справді, Іран часів шаха Рези Пехлеві був однією з найбільш світських держав регіону. Завдяки активній торгівлі нафтою країна дуже швидко заповнювалася атрибутами західного життя, залишаючись суто східною країною. Шах насолоджувався своїм винятковим становищем, а країною правила армія наскрізь корумпованих чиновників.
Зрозуміло, що в такій ситуації дуже швидко почали піднімати голову різні марксистські угруповання. Власне, 60–70-і роки дали безліч прикладів захоплення влади саме марксистами. Від Куби до Індокитаю прокотилася хвиля «революцій», внаслідок яких марксисти опинилися при владі. А невдала війна США у В’єтнамі показала, наскільки ця тенденція була потужною.
Але в Ірані марксисти були не єдиною силою, яка стояла у твердій опозиції до шаха. Одночасно з лівими ідеями там піднімалися радикальні шиїтські рухи, які мали чітку антизахідну спрямованість, втім, як і марксисти. Вони хоч і не діяли спільно, але їхні зусилля було спрямовано в один бік, що надавало протестним рухам масовості та перманентності.
Одним із лідерів релігійних протестів став аятола Рухолла Хомейні, який виступав із різкою критикою шаха, його прозахідної орієнтації, а також – прогнилої системи державної влади і насамперед – шахської служби безпеки САВАК.
Справді, спецслужбу було відпущено «на вільні хліби», і вона діяла практично безконтрольно. Поступово її головним завданням стало придушення протесту, і дуже скоро вона перейшла до методів терору. Катування, вбивства, зґвалтування стали візитівкою САВАК. Цю контору всі ненавиділи та ототожнювали її із шахом.
Проте, перейшовши межу терору, САВАК запустила гру, в якій може грати кілька гравців. На терор спецслужби радикальні марксисти та мусульмани відповіли власним терором, і його спіраль почала швидко розкручуватися.
Але як би там не було, Хомейні не потрапив у САВАКівську м’ясорубку. Йому дали виїхати з країни, і з цього моменту починаються дивні збіги, які згодом виглядають ланками якогось одного прихованого ланцюга, що розкручує історію з неминучою послідовністю.
Хомейні поїхав до Франції і звідти своїми заявами почав спрямовувати протести мусульман. Слід зазначити, що в цей час у Франції був і інший знаменитий біженець – Пол Пот. Це – діяч марксистського штибу, який приблизно одночасно з Хомейні жив у Франції і повернувся до себе на батьківщину, де став автором еталонного геноциду, за пару років знищивши третину населення Камбоджі.
Але приблизно в той час, коли Хомейні та Пол Пот повернулися до своїх країн і зробили те, що зараз добре відомо, до фінішу підходила кар’єра ще одного яскравого діяча, щільно пов’язаного з Францією. У 1979 році від влади було усунуто імператора Центральної Африки Жана Беделя Бокассу.
Цей діяч воював у складі військ Шарля де Голля, довго жив і навчався у Франції, зокрема – в Шалон-сюр-Марні, нагороджений орденом Почесного Легіону та іншими французькими нагородами. Так от, повернувшись із Франції додому, він захопив владу (як і його камбоджійський та іранський колеги), після чого став не просто знищувати своїх опонентів, а наказував готувати з них страви та поїдав їх.
(Далі буде)
У Франції дивні політичні діячі, просто обожнюють та закохані, у таких живодерів, як пол-пот, бокаса, хамейнеі, каддафі, цілий список бойовиків з Близького Сходу!!!
А потім у Франції, палають квартали з авто і магазинами, наркотою торгують, як картоплею, жовті жилетки з ліпеншою вимагають знесення влади, прутінферштейн….