Уперше опубліковано: 27.02.2020
Авторка перекладу: Світлана
Події розгорнулися вже по обіді, в одному абсолютно овальному кабінеті.
– Майте совість, мені треба хоч одну партійку в гольф зіграти, а до Маямі ще долетіти треба. Давайте в темпі, що там? Тільки про вірус давайте самі, я однаково нічого в цьому не розумію. Потім розкажете, що робити і говорити. Все?
– Загалом все… Хоча ні, ось вам нагадування прийшло про те, що ви обіцяли запросити в Овальний кабінет… е-е-е, як же воно читається, це слово.
– Ні, складні слова вже не сьогодні. На сьогодні з мене їх уже досить. Мабуть, і я такого слова не чув.
– Та ні, пане президенте, чули. Вам ледь імпічмент через нього не вийшов.
– Твою ж … Він?
– Він.
– Ну от, весь настрій – коту під хвіст.
Начебто молодцюватий ще секунду тому старий звалився у своє крісло і запустив долоню під білий чуб, уперши її в лоба, а лікоть поставив на стіл. На якийсь час у кабінеті настала тиша, але президент опанував себе і вже твердим голосом уточнив:
– Чого він хоче?
– У кабінет хоче, пане президенте.
– В Овальний?
– Саме так. Начебто ви йому обіцяли, і він тепер хоче нанести візит.
– І що робити?
– Ви – президент. На ваш розсуд.
– Ну, це я й без тебе знаю. Помудруй тут мені. Манафорт он любив помудрувати і на кічі тепер чалиться та зі злими урками жартує.
– Винен, пане президенте.
– Отож-то. Ти мені скажи, які плюси та мінуси, підводні камені які?
– Гадаю, що треба директора ЦРУ підключити, і АНБ не завадило б, хай вони швидко підготують аналітичні довідки.
– Ну, це вони довго робитимуть, а от зараз що?
– А ви подзвоніть Макрону. Він хоч і слизький пройдисвіт, але європейські справи знає непогано, та й зустрічався він із ним у себе не раз. Може, щось порадить.
Так і зробили. Встановили закритий канал урядового зв’язку з Єлисейським палацом. У Парижі вже була ніч, але під час саміту G-7 в Біарриці Макрон сам сказав: телефонуйте в будь-який час дня і ночі. Вдень він уже кілька разів додзвонювався до Макрона, а вночі – жодного разу, то чому б і не зараз? Минуло хвилин п’ять, поки президента Франції розштовхали в його ліжку і поки він акуратно вислизав з обіймів сплячої красуні дружини.
– Макрон на дроті. Що трапилося? Тільки не кажіть, що ракети вже пішли і почалася Третя світова.
– Гірше.
– Гірше? Що може бути гірше?
З голосу Макрона можна було зрозуміти, що він уже остаточно прокинувся і тон Трампа показав йому всю серйозність ситуації. Це в момент здуло залишки сну, і Макрон напружився так, що у слухавці почувся напружений тріск.
– Будьте здорові!
– Я не пчихав.
– Тим більше. Потрібна ваша допомога порадою.
– Ну, Дональде, якщо це тільки порада, то – інша справа, а то я вже тут подумав, що треба віддавати наказ підводним човнам готувати ракети.
– Які ракети, я вас благаю! Вам би все жарти жартувати, а в мене серйозна проблема.
На тому боці почулося здавлене хихикання. Схоже на те, що до Макрона поки не дійшла вся серйозність ситуації або він все ж таки не зовсім прокинувся.
(Далі буде)