Гірка реальність (Частина 2)

Тут справа не тільки в тому, що Тромб розв’язав військовий конфлікт, який торкнувся глобальної економіки, і ще невідомо, які віддалені наслідки він принесе, а в тому, що він значно і постійно перевищує свої конституційні повноваження, активно втручаючись у повноваження Конгресу. Це стосується тарифів, які може встановлювати виключно законодавчий орган. Це стосується першого бомбардування Ірану, військової операції у Венесуелі і тепер – другої війни в Ірані. Це ж стосується і його «призупинення санкцій» щодо російської нафти. Санкції запроваджено Конгресом, і він же їх має зупиняти або скасовувати.

Вже всім зрозуміло, що у старого з’їхав дах, і в Конгресі готується резолюція про пряму заборону проводити будь-які воєнні дії щодо Куби без санкції Конгресу. Це вже схоже на паніку в лавах конгресменів, які бачать, що коїть цей божевільний персонаж, який відверто заявляє, що жоден президент ще не робив стільки ла*на, скільки вже зробив він. У Конгресі вже зрозуміли, що це була не фігура слова, а об’єктивна реальність.

Ми вже не раз звертали увагу на те, що федеральне законодавство США настільки застаріло і місцями – зітліло, що діяло тільки тому, що існували більш-менш надійні фільтри, які раніше не допускали шахраїв на вершину влади. Очевидно, що ці фільтри вже втратили свою працездатність, і шахрай опинився біля керма держави. І в цей момент стало зрозуміло, що, по суті, немає жодних запобіжних механізмів, які могли б компенсувати подібну ситуацію.

У другу свою каденцію Тромб скористався діркою в законодавстві й запровадив надзвичайний стан, який дозволяє йому запускати різні процеси в обхід Конгресу. Закон виписано настільки неохайно, що його можна розуміти як завгодно, і Додік цим користується. І як тепер зрозуміло, зупинити якісь його шалені дії може тільки Верховний суд, але для цього треба пройти процедуру, починаючи з першої інстанції. А поки це станеться, може минути багато місяців, за які він може наробити чого завгодно. Так, Верховний суд визнав незаконними трампові тарифи майже через рік після початку їх запровадження. Але війна – це не тарифи, і за рік вона може принести стільки лиха, що розхльобувати доведеться десятиліттями.

І головне – тепер усім очевидно, що цією діркою в законодавстві Тромб має намір користуватися три роки його правління, що залишилися. Тобто він навіть не планує виходу з «надзвичайного стану» для того, щоб більшу частину своїх дій проводити через затвердження Конгресом. Простіше кажучи, він декласував найвищий законодавчий орган, і республіканці досі не вдалися до жодних рішучих дій для того, щоб повернути звихнуту зграю в більш-менш адекватний стан.

А тим часом Додік розповідає про те, що він не виключає проведення сухопутної операції в Ірані. Ну що ж, мабуть, зозулі відлетіли кудись далеко, і як видно – назовсім. А найголовніше тут полягає в тому, що світ помилково вважав, що механізми демократії в США працюють як ніде краще, що вони змащені, відрегульовані та діють, як швейцарський годинник. Виявилося, що це – ілюзія. Штати не мають фільтрів, які відкидають ідіотів і шахраїв на шляху до вершини влади. Ну, а якщо ті дістаються до крісла в Овальному кабінеті, їх уже нічим не зупинити. На жаль, це – гірка реальність.