Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Невгамовний імператор»
Імператор (він же – фюрер) стояв біля дзеркала на повний зріст і явно готувався до вояжу. На ньому була камуфляжна форма, спеціально пошита для нього найкращим кравцем «Дитячого світу», і поряд із ним лежала люлька. Сам же він прикидав, як виглядатиме з накладним чубом, щоб не виглядати гірше за Трампа. Щоправда, колір чуба він обрав темний, щоб не виглядав плагіатом. А ще він приміряв накладні вуса, але тут нижньою частиною спини відчув, що поруч хтось стоїть і явно вирячився на нього. Різко обернувшись, він побачив свого візира, що відрізнявся особливо тихою ходою. Зрада відразу попустила, і він зрозумів, що це не те, що йому сниться дедалі частіше. Показувати страх не можна, і фюрер недбало запитав:
– Як я виглядаю, візире?
– Ви прекрасні, ваша величносте! Натурально – витязь, богатир, Ілля…
– Давайте без цих єврейських імен.
– Прошу вибачити, не втримався перед такою могутністю. Хотів сказати коротко, але доведеться довше: Ален Делон і Арнольд – в одній особі. От хоч ріжте мене, а інших аналогій просто не бачу…
Фюрер розумів, що це – безпросвітні лестощі, але ж як візир уміє це чудово робити, просто без мила в ж.., але продовжив:
– Та ти мені скажи як краще: з вусами чи без?
– І з вусами чудово, і без оних – чудово. Тільки насмілюся зауважити, ми ж у генштаб їдемо?
– Саме так!
Фюрер відкинув вуса та перуку, бо чуйка йому казала, що краще не влаштовувати маскарад. Все одно ніхто не повірить, що він таки наважився відпустити собі вуса й чуб, а там ще й конфуз якийсь вийде. І тут візир продовжив:
– Насмілюся зауважити, ваша величносте, може виникнути натуральний конфуз у військових…
– Та я теж про це подумав. Ще не впізнають.
– У жодному разі! Впізнати вони вас впізнають у будь-якому вигляді, бо від вас виходять феромони альфа-самця.
Імператор кинув короткий погляд у район власного поясу і переконався, що під бронештанами в нього є бронепамперси, і тому ніяких запахів, навіть у крайньому випадку, не повинно бути. А ось ці хитромудрі слова візира – ні до чого. Але той продовжив:
– Якщо ви уподібнитеся до Штірліца або його головного боса і наклеїте вуса, то військові можуть вас зустріти привітанням «Хайль Гітлер», і це буде явно не за фен-шуєм, бо ми досі не затвердили вітання «Хайль прутін».
– Ну, гаразд, поїду без вусів. Збирайся, ти теж їдеш. Подивишся на цих мерзотників збоку, а потім скажеш, що ти про це думаєш.
Через пів години фюрер із його найближчими придворними й начисто відфільтрованою охороною завантажилися у броньовані автомобілі, і кортеж рушив до таємного місця, де знаходився замаскований командний пункт найвищого рівня. Там розмістилися основні служби генштабу, і туди фюрер поїхав, щоб дізнатися всю правду про те, що робиться фронті. Йому радили поїхати на фронт або ближче до фронту, але стискаючи в руці люльку, фюрер твердо вирішив, що якщо Віссаріонович не їздив туди, то й він не поїде.
(Далі буде)