Авторка перекладу: Світлана
Із серії «Невтомний імператор»
Заслухавши останню доповідь військових, цар остаточно переконався в тому, що всі йому брешуть як про стан справ на фронті, так і про можливості власної зброї. Ось буквально днями друг Алі дзвонив і розповідав про те, що системи ППО, поставлені ним нещодавно, взагалі не працюють. Щоправда, до пуття він нічого розповісти не встиг, бо розмова перервалася з незрозумілої причини. І тоді цар прийняв власноручне рішення відвідати якщо не фронт, то хоча б підприємство, на якому випускають найновіші й найтаємніші системи ППО. Там створюються передсерійні зразки, які повинні обігнати весь світ і виявитися просто ультимативним зенітним засобом.
Буквально пару днів тому, в рамках таємної аудієнції, до нього прибув директор закритого наукового центру ПУКР («Пусковые установки к ракетам») і розповів про те, що група фахівців, навмисно набраних із суміжних областей знань, а отже – вільних від штампів і стереотипів, майже закінчила роботу над новітнім зенітним комплексом, який ще не має власної назви, але має шифр «Виріб 007». Ось його цар і вирішив оглянути в режимі раптової перевірки.
Ніхто з придворних не знав, куди саме прямує його бронепоїзд, і от під ранок він опинився якраз біля цього самого ПУКРу. Охорона миттєво очистила територію навколо будівлі, і фюрер особисто увійшов усередину в супроводі лише двох взводів охоронців. У лабораторію він увійшов тихо, і коли його помітили, на якийсь час повисла цілковита тиша, а потім старший дзвінко відрапортував:
– Товаришу цар! За час вашої відсутності жодної присутності не виявлено.
Цар віддав честь доповідачеві, приклавши руку до лисої голови, та пішов оглядати установку, явно не зібрану до кінця, але загалом виглядала вона переконливо навіть у такому вигляді. За пів кроку від нього йшов Віктор Дровосєк – завідувач лабораторії кишенькової тяги, яка створювала диво-зброю, і коли августійша особа забажала залізти всередину модуля управління, Дровосєк пішов за царем. Фюрер довго розглядав нутрощі агрегату, а потім запитав:
– Любєзний, і як же це все спрацює?
– Ваше преосвященство, не звольте непокоїтися. Все працює в найкращому вигляді.
– Ну, то покажи мені цей вид. Хочу подивитись, як воно тут усе функціонує.
– Усе дуже просто. Спочатку приводимо систему в бойовий стан. Досягається це перемиканням ось цієї загогулини. Як видно, у неї є два положення: «Зайнято» і «Вільно», відповідно до ситуації, що склалася.
Цар справедливо вирішив, що цього разу він не дасть себе обманути, як «дурачка, на четыре кулачка», і рішуче смикнув загогулину. Та клацнула, і всередині агрегату пролунав високий, ледве вловимий писк. Цар задоволено вирішив, що хоча б тут щось працює.
– Потім відкручуємо цей кран «На водка», після чого різко натискаємо ініціацію зарядного пристрою кнопкою «Наливай», і коли всю послідовність дій виконано – смикаємо гирку «Змив», що і приводить до запуску.
Цар не раз літав літаком, плавав на підводному човні і борознив у надводних кораблях. Йому завжди давали посидіти на місці управління зброєю і поклацати різними тумблерами і кнопками. Тут він робив те ж саме. Такі маніпуляції його розважали і, як він вважав – надавали йому ваги. Тим більше що кожна наступна операція викликала до життя якісь панельки, лампочки та невидимі механізми, що видають свій запуск негучними, але цілком вловимими звуками. Коли все це відбувалося, він відчував, що трохи заспокоюється, і тому рішуче смикнув гирку «Змив».
Вибух стався не те щоб гучний, але дуже низький. Земля хитнулася і стала на місце, і коли це сталося, випробувального корпусу вже не було зовсім, а його фрагменти ще не стали випадати з величезної хмари диму та пилу, що злетів над підприємством. У дальньому корпусі генеральний конструктор виробу випустив чашку кави і тихо прошепотів:
– Хтось смикнув гирку «Змив» і не поставив на запобіжник.