Авторка: Світлана
Сьогодні хочу зачепити досить незвичну тему, яка може викликати певне несприйняття, тому спочатку привітаю жінок із тим святом, яке в них сьогодні. Ті, для кого це тюльпани і весна, – бажаю святкувати саме так. Ті, для кого це день боротьби за рівні права жінок, – вітаю саме з таким святом. І от про один дуже незвичний аспект рівності хочу підкинути вам кілька неочікуваних запитань.
Почнімо з найяскравішого моменту. Анекдоти про тещу, напевно, чули всі. Вони такі дотепні, такі веселі – взагалі на різні теми, але все крутиться навколо тещі. Зазвичай у них є ще одна дійова особа – зять. То він просить відрубати собаці хвоста, щоб той не показував своєї радості з приводу приїзду тещі. То він бере тещі квиток у плацкарт без кондиціонера, верхню полицю біля туалету. То приносить додому їжаків – дружині на комір, тещі – на устілки. І коронна фраза «То що, мамо, навіть чаю не поп’єте?» Це перші сюжети, що спали на думку. А їх – набагато більше. У цих анекдотах іноді з’являється тесть. І він на боці не своєї дружини, а зятя: напевно, ви пам’ятаєте анекдот, як саме він показує зятеві, що обидві змії вдома.
Весело? А тепер замість тещі й зятя підставмо свекруху і невістку. Чи буде анекдот звучати весело? Я впевнена, що ні. І якщо такий експеримент озвучить дружина, мені здається, що вона побачить нерозуміння з боку чоловіка. Бо анекдот про тещу – «Та це ж прикольно», «А що тут такого?», а анекдот про свекруху – «Ти серйозно? Це ж моя мама!»
Ще один прояв такої нерівності – весілля. Одним з яскравих обрядів другого дня весілля є «Чоботи», в ході якого зять взуває тещу в нові чоботи, а потім танцює з нею, взутою в ці чоботи. Процедура до моменту взування містить багато варіантів омивання ніг, викидання старих чобіт через хату чи хлів і супроводжується коментарями гостей, не завжди літературними, але це – другий день, це свято для громади, а не для молодят, от жінки і стараються! І все це – під пісню «Чоботи», в якій вже, напевно, пізніше додалися пустотливі рядки на зразок: «Чоботи, чоботи з бугая, Не бояться чоботи нічого». А таке саме, тільки з невісткою і свекрухою (або свекром), можете уявити?
І ще один шар цієї нерівності – проживання з батьками та їхні наслідки. Проживання зі свекрами – це «Кайдашева сім’я». І для мене це один з найбільш гнітючих творів, а зовсім не смішний. Стисло: першу невістку Мотрю Кайдашиха одразу почала змушувати робити те, що вона вважає за потрібне. Та почала огризатися, поступово в конфлікт втягнулися Омелько (свекор) і Карпо (її чоловік). Ситуація ледь не дійшла до трагедії і вирішилася тим, що частину хати відірвали, і молода сім’я зажила окремо. Другу невістку Мелашку Лаврін привів теж у батьківську хату. Але вдача в неї була не така войовнича, як у Мотрі, тож вона не сперечалася, а пішла на прощу в Києво-Печерську лавру, де й залишилася. І тільки після того, як по неї прийшли Лаврін і свекруха, вона повернулася додому і у стосунках свекрухи та невістки запанував мир. Зате дві невістки гризлися між собою на рівних.
А тепер уявімо проживання молодят у хаті тестя й тещі. Чи дозволив би зять так їздити на собі з боку тещі? А тестя?
У всій цій історії моя прихильність на боці двох жінок. По-перше, невістка. Так, «невістка – чужа кістка», але об’єктивно воно так і є. Це інше покоління, з іншим життєвим досвідом, іншими навичками господарювання. По-друге, теща. Шановні чоловіки, ця жінка (теща) заслуговує вашої поваги вже тим, що вони виростила вам дружину і виховала її такою, що вона для вас найкраща. Бо саме її доньку ви свідомо обрали серцем і розумом собі за дружину. Будете сперечатися?
А щодо свекрухи – я розумію витоки проблеми: син привів додому дружину, і дві господині – це вже конфлікт, не кажучи вже про те, що невістка не все вміє або робить не так, як треба свекрусі. Крім того, коли свекруха тримає дім, а чоловік працює поза домом, то це її територія, де вона – головна («Кайдашева сім’я» – для більшої кількості прикладів»). Але загалом це сумна картина: підступна (до жорстокості) і лайлива свекруха, затуркана або така сама гостра на язик невістка, зять, який до тещі ставиться зверхньо-глузливо, і недалека теща, гідна насмішок. Отакі стереотипи закріпилися не тільки в анекдотах, а й у піснях та приказках.
Звісно, у кожного своя ситуація в родині, тим більше в наш час. Бувають золоті невістки й зяті, що розуміють краще за рідних дітей, золоті свекрухи й тещі, які стають другими мамами. Але повернімося до того, з чого почали: анекдоти про тещу розповідаєте, слухаєте? І як, смішно?
Отака історія на сьогодні. Жінки, зі святом!
До невісток приходить прозріння,коли вони самі стають свекрухами, але “то, звісно, другоє“.
Авторка забуває (або просто не знає) що є “свобода від” і “свобода для”.
І в тих країнах, де жінки дійсно борються дійсно “за свободу” і цінують рівність, анекдотів про жінок і свекрух не існує, бо там жінки ментально дійсно цінують свободу і розуміють її в першу чергу як не свою приватну “свободу для принцес”, а свободу і рівність для всіх – навіть для чоловіків.
При цьому завжди згайдуть можливість подякувати у якийсь спосіб за те, наприклад, що їм відчинили двері, поступилися місцем або дали можливість проїзду. Хоча вони і не зобов’язані цього робитиі ще й всім посміхатися.
Швидко і не пригадаю анекдота про тещу, від якого б за версту не відгонило мocкoвcьким душком. Контора глибокого буріння постаралась на славу. Хтозна чому анекдоти “про тещу” переважно і не запам’ятовуються на відміну від знаменитого одеського “я ще не знаю хто твоя обраниця, але вона мені вже не подобається”. Або ось цей шедевр (з розмови свекрухи і невістки):
– Не так, дочко, мажеш.
– А як, мамо?
– От не знаю як, а не так!
Зі святом!
Рівності не існує в природі. Та й жінкам потрібна не рівність, вони прагнуть домінувати. Якщо жінка не ховається від чоловіка у кукурудзі, тоді чоловік ховається під диваном. Вона загонить його туди або сварками, або слізьми і докорами. Змолоду можливо ще ласкою.
Нам з дружиною довелося (не довго) пожити і у моїх батьків, і у її батьків. І в самого дорослі син і дочка. Чоловіки легко знаходять спільну мову, у жинок частіше виникають конфлікти. Але таке життя. Я тещу легко назвав мамою, але дрібні конфлікти виникали. Теща у мене була вольова, але і у мене був командирський досвід.
Це все через спільне життя з батьками. Зазвичай невістка йшла жити до батьків чоловіка тому і найбільш пошірені конфлікти невістки і свекрухи.
Але коли йшли жити до батьків дружини – то і зять “ховався під лавкою”.
А ще можна згадавти анекдоти про те, як жінка пиляє свого чоловіка, який слова боїться сказати. Ще є такий твір про “муженину”. Нерівність? “Але це інше”. Це як нещодавно тут був коментар про те, що для суспільства достатньо 10 відсодків чоловіків, а інші 90 відсотків можуть бути вітрачені на війну та інші небезпечні роботи, а жінок треба берегти. І це так і є. Але це також нерівність. Жінкам не дозволяється гинути та втрачати здоров’я разом з чоловіками.
Ніколи не розумів анекдотів про тещу, точніше тих хто їх любить, та переповідає. Особисто моя теща була для мене любимою людиною.
Всі мої чоловіки називали мою маму “тьощєнькою” і знали, що не дай Боже я почую іронію!
Бо буде горе.