Незвичний погляд. Післямова про «щирого українця» (Частина 2)

Висновок. У досліджених словниках української мови сучасного і ранішого періодів та в діалектах прізвище «Небензя» не має відповідників. Тож можна цілком упевнено поставити під сумнів його українське походження. Наступним кроком повинна була б бути перевірка його слов’янського походження, тобто пошукати щось схоже в білоруській мові (російську пропускаємо), польській та інших західнослов’янських мовах, болгарській та інших південнослов’янських мовах. Але я цього не робила, бо пацієнт сам сказав, що прізвище тільки українське, а з іншого боку, він не вартий таких зусиль.

Тож я вирішила піти вглиб історії мови, і перший крок для цього – литовська мова. Колись про неї напишу окремо, але зараз скажу, що вона є настільки архаїчною (в дуже цінному значенні цього слова), що на її сучасному словниковому масиві перевіряють походження слів. І якщо вже в литовській мові нема такого слова, тоді вже я не знаю просто.

І ось що дав гугл-переклад:

Як бачимо, в литовській мові існує слово, яке має цілком зрозуміле значення і фонетично близьке до прізвища, яке ми досліджуємо. Я скористалася підказкою про німецьку мову, яку надає гугл-перекладач: nebenz = «поруч з». Латиська мова, яку видно у вікні перекладу, з дипломата явно познущалася, бо переклала його прізвище як «не бензин».

І, нарешті, розгляньмо російське походження прізвища. Чи можна там щось знайти з подібним звуковим оформленням або структурою? Так. Наприклад, назва міста Пенза, де є сполучення -НЗ-. Або назва цілого народу – ерзя, де є кінцеве -ЗЯ. Цю назву взяв собі псевдонімом колись всесвітньо відомий скульптор Степан Ерьзя, що належав до цього народу (а прізвище мав Нефьодов). 

Кілька слів про цю людину. Як пояснювала екскурсовод у музеї в Саранську, він навмисно вставив у свій псевдонім м’який знак, щоб наблизити звучання до мови ерзя. Мене приголомшили його роботи з мармуру та з південноамериканських порід дерева. Понад 20 років він працював в Аргентині, але вирішив повернутися. Ось як це пояснюють у його біографії (пропоную підтексти вловити самостійно): «Про нову страшну війну, про життя на батьківщині йому багато розповідають новий радянський посол та його дружина. Вони всіляко підтримують прагнення Ерьзі повернутися до СРСР. Нарешті в 1950 році Степан Дмитрович повертається, а разом із ним зафрахтований радянським урядом корабель привіз майже всі його скульптури, яких за 23 роки було створено понад 300, а також безліч колод та пнів квебрахо та альгарробо для майбутніх творів». 

Отже, теоретично прізвище «Небензя» може походити з однієї з мов народів росії або з литовської чи німецької мов як територіально найближчих до України. І таке прізвище в Україні фіксується. От тільки дві халепи: по-перше, як свідчить сайт «Рідні», носії цього прізвища живуть не в Запорізькій області (як видно з карти, наведеної вгорі цієї частини), а, по-друге, таке прізвище в козацьких реєстрах відсутнє:

От і все. Так старався, так підкреслював Небензя, що він найщиріший українець із запорозьких козаків, що сам себе викрив. А міг би сказати, що литовець чи німець або що «ісконний» абазин, алеут чи ерзя, то ще й, може, поваги трохи відхопив би. 

Отака історія на сьогодні. Звісно, можна було б почати і закінчити сайтом «Рідні», але я спробувала показати логіку пошуку та джерела перевірки даних, бо раптом це буде цікаво просто для себе, а з іншого боку, щось мені підказує, що такий Небензя, який називає себе українцем, – це ще не останній випадок.