Уперше опубліковано: 07.03.2018
Авторка перекладу: Світлана
«Сегодня – 65 лет со дня смерти И. Сталина. Под его руководством Россия превратилась в супердержаву Советский Союз, обладавший самыми передовыми наукой, технологией, сырьевой и промышленной базой» (Мекила ЯнавичЪ Азирав)
Наведена вище цитата належить колишньому прем’єр-міністру України, який відкрив нові обрії словесності, внісши до неї елементи лінгвістичної порнографії та мазохізму. Іноді при погляді на його потуги чомусь згадувався фільм Паскуале Кампаніле «Вітрогон» із неповторним Уго Тоньяцці в головній ролі. Достатньо подивитися його початок, щоб зрозуміти, як там обіграно те, що демонстрував Микіла Янович українською.
Але ось він виринув з нафталіну чи вазеліну (йому видніше) і написав у Твіттер наведену вище «думку». Тут треба пам’ятати про те, що він вважав себе прагматиком та господарником, який піднімає економіку країни. Воно й зрозуміло, бо Микіла став володарем титулу «Заслужений економіст України». Що характерно, до економіки геолог Микіла Янович мав такий самий стосунок, як матеріал знаменитого якутського скульптора до кулі. Але наведена вище цитата передбачає, що її промовив великий мислитель-економіст.
Загалом сам протухлий персонаж нічим не цікавий, а ось думку він виклав досить поширену. На її прикладі можна простежити просту технологію винесення мозку, якою успішно користуються різноманітні ділки ще з далеких совкових часів.
Досі модно стверджувати, що Сталін зробив усе перераховане зі списку або, як написав Азіров, «під його керівництвом». Геолог, який став податківцем, а потім – і прем’єром, не маючи ні економічної, ні юридичної, ні управлінської освіти, може спокійно говорити про те, що семінарист-недоучка «керував», і далі – за текстом.
Отже, якщо вести мову саме про технічні проблеми масштабу країни, то керівник повинен мати одну, а краще – всі вказані вище освіти. Але Сталін ніяк не володів такими знаннями і просто через це не міг нічого подібного зобразити. Однак історія знає безліч випадків, коли великі гуманітарні чи технічні проєкти було реалізовано з допомогою людей, які не мали чіткого уявлення про предмет інвестування. Класичним прикладом саме такої реалізації проєкту є знаменитий Стенфордський університет у США.
Але Сталіна й це не стосується. Він не мав грошей на реалізацію ні наукових, ні технологічних, ні будь-яких інших завдань. Мало того, навіть у совка не було цих грошей, і Сталіну не вдалося залучити інвестиції для реалізації індустріалізації. Натомість він занапастив кілька мільйонів українців, відібравши та продавши продовольство повністю, до голоду, і на гроші цих, убитих ним людей він профінансував індустріалізацію.
Але, може, він склав план індустріалізації, розробив систему взаємодії підприємств чи хоча б спроєктував один завод або цех? Ні, цього Сталін також не робив. А, може, він розробив якийсь проривний вид продукції, який мав би шалений попит і окупив будівництво? Ні! Проєктували всі підприємства та зв’язували їх у єдиний комплекс американські архітектори та інженери. Грубо кажучи, вони просто розбирали деякі підприємства в США, вантажили їх на пароплави та відновлювали на території совка. Вони ж постачали технічну документацію на готову продукцію.
Словом, Сталін не платив, не креслив, не рахував і навіть не кинув ні лопати землі, але все створив він. Гаразд, а що ж він створив? Промисловість, не пристосовану для випуску холодильника, кондиціонера, швейної машинки або чогось подібного, що вироблялося в США та Європі. Сталіну були потрібні танки, літаки, гармати, снаряди та бомби. Для цього й було збудовано всі ці підприємства та знищено мільйони людей. Грубо кажучи, Сталін убив масу народу, щоб отримати можливість вбивати ще більше людей.
Ось цим упирем і захоплюється Азіров і подібна до нього погань. Для того щоб це сприймалося як подвиг, треба зовсім вивернути мозок навиворіт. Якщо Яновичу справді до душі те, що зробив із промисловістю Сталін, то від результатів товариша Гітлера він повинен просто впадати в екстаз, бо там промисловість видавала таке, на чому совок і рф живуть і досі.
У менеє тільки одне зауваження – можно бути грандом в певній галузі, але ніякім організатором.
Янович не був і грандом. До ВНІМІ (всесоюзний науічно-ісслєдоватєльский інститут) на посаду заступника директора він “прибув” кандидатом геолого-мінералогічних наук з Тульського наукового “сортіра”. За рік-два посів посаду директора, став доктором, член-кором УАН і професором. Економіка- навчився “схематозу” по-дрібному, і з тим багажем різко пішов до гори.