Уперше опубліковано: 06.12.2018
Авторка перекладу: Світлана
Сьогодні стало остаточно зрозуміло, що путін – босота, яка випадково прорвалася на вершину влади, але так і залишилася босотою. Якщо відкинути все інше, що показує банальне невігластво путіна і залишити лише якусь одну ознаку, що кваліфікує невігласа, то найсвіжішу датовано 6 грудня 2018 року.
Справа в тому, що навіть не дуже освічені й розумні люди, дорвавшись до верхньої сходинки влади та укріпившись на ній, починають пізнавати або відчувати те, що називається балансом, і поступово вибудовувати систему стримувань і противаг, які допоможуть зберегти владу над людьми, багато з яких і розумніші, і успішніші. Таке балансування влади дасть правителю час вирахувати й вичистити своє оточення від таких людей та зцементувати його людьми відданими і недалекими. Принаймні, це дасть змогу всій системі вибудовуватися «за образом і подобою». Але це може статися лише за умови незмінності влади.
Наведеним вище критеріям повністю відповідають Сталін, Мао та багато інших лідерів такого покрою. Там не було освіти і навіть інтелекту, але були звіряче чуття, наполегливість і працездатність. Схоже на те, що путін не має й цього. Але тоді постає запитання про те, як він так довго утримується при владі? А відповідь проста. Зворотна селекція зробила свою справу, і особливої боротьби з «інакодумцями», а по суті – людьми, розумнішими за путіна, які мають сили йому протистояти, не сталося. Ті нечисленні, що розуміли, куди все котиться, заздалегідь поїхали, а хто спробував опонувати, поїхав на зону або в морг. Але знову ж таки, путіну не довелося вдаватися до масових репресій, як Сталіну, тому що боротися особливо не було з ким.
Але якщо йдеться про завідомо темне стадо, то йому треба надати об’єднавчого імпульсу. А від часів совка ним була і залишається зараз у московії – ненависть. Нею треба вміло маніпулювати, бо це інструмент клопіткий і двосічний. Її не можна надовго затримувати на одному об’єкті, а коли вона починає набирати небезпечних обертів – скидати пару та знижувати кровожерливість натовпу.
Цим мистецтвом цілком володів Сталін. У нього йшла постійна зміна декорацій ненависті, і якщо сьогодні розстрілювали есерів та меншовиків, зінов’ївців та каменєвців, то завтра – бухарінців і троцькістів. Публіці це подобалося, а особливо їй подобалося, що розстрілювали зажертих небожителів, чиї портрети вони ще вчора носили на черговий парад. Коли закінчилися політичні об’єкти ненависті, в хід пішли військові об’єкти і розстріли вже різної масті шпигунів. Але й тут ніхто не стояв на місці: вчора розстрілювали англійських шпигунів, а сьогодні – японських, а потім – і німецьких.
Кажуть, у 1937 році відбулася таємна телефонна розмова між Гітлером і Сталіним. За точність її ніхто не ручається, бо ніхто її не здогадався стенографувати, але сенс там був такий.
«– Товаришу Сталін, мені повідомляють, що ви вже третій місяць розстрілюєте німецьких шпигунів, це правда?
– А вас непокоять розстріли?
– Ну що ви? Анітрохи. Розстрілюйте на здоров’я, але в мене просто не може бути стільки шпигунів у вашій країні, навіть якби я захотів. Тому, якщо вже на те пішло, може, ви нам підкинете якихось таємних документів, а ми визнаємо шпигунами всіх, кого ви там розстріляєте.
– Адіку! Я вас благаю. Ну ми ж не ліземо у ваші справи, коли ви розстрілюєте шпигунів із Багладеш чи Анголи, от і ви не звертайте на це уваги. До речі, передайте привіт товаришу Штірліцу, він у вас штандартенфюрером працює у Шелленберга, та й Шелленбергу теж передавайте, Штірліц про нього добре відгукується. І якщо вже на те пішло – Мюллеру передайте неодмінно. Нам таких фахівців конче не вистачає».
(Далі буде)