У справі Януковича теж було використано приблизно цей самий прийом, який добре вписався у загальну стратегію, але про все – по порядку. Безумовно, рф – абсолютне втілення мафіозної держави. Власне, це вже не мафія, а структура, наступна після неї. Адже в класичному розумінні мафія – це зрощена організована злочинність і влада. У рф організована злочинність і є владою у всій її вертикалі. Тобто там нема чому і нема з чим зрощуватися. Просто бандити опинилися на вершині влади, а тому мафія – безумовно м’якший варіант того, що побудували путін та його приятелі.
Це зумовлює фундаментальну відмінність класичної мафії від того, що зараз виросло у рф. Мафія культивує принцип відданості структурі через закон «омерти». Тобто ніхто не має права розповідати про справи мафії, а тим більше – говорити про те, що можна використати проти сім’ї (мафії). Порушники омерти знаходили свою швидку смерть, і якщо були «час і натхнення», то кара виконувалася так, щоб усім було зрозуміло, за що її вчинено. У різні часи практикувалися різні види страти, але після того як мафія стикнулася з латиноамериканськими наркокартелями, вона в них перейняла метод «колумбійська краватка», коли базіку вбивали, розрізали горло і через отвір витягували назовні язика.
Однак усі ці моторошні речі зумовлювалися тим, що жертва проговорилася владі про щось важливе, а в рф такої проблеми немає. Влада і є та сама мафія, і базікати просто нема кому. Ось тут і виникла фундаментальна різниця з класичною мафією. У рф люблять базікати і навіть хвалитися своїми «подвигами» просто тому, що немає когось, хто міг би притягнути їх до відповідальності, якщо вони відкрито викривають себе та спільників у скоєних злочинах.
Гадаю, що тактика слідства полягала в тому, щоб просто уважно і педантично фіксувати все, що усно чи письмово заявляють фігуранти справи, бо ті намагатимуться пояснити свої дії й наговорять зайвого. І вони – наговорили. Причому – не завжди у вигляді виправдання, а часто – просто у вигляді бравади, як це зробив путін своїм фільмом-явкою з повинною про Крим.
Вказану вище тактику можна було обрати лише після того, як було вирішено питання про вибір стратегії слідства. Очевидно, що в цьому випадку стратегія полягала в тому, щоб максимально використати докази, які так чи інакше було сформовано фігурантами. Простіше кажучи, слідство могло допитати тисячі свідків – громадян України, призначити сотні експертиз якихось внутрішніх документів України і таке інше, але сторона захисту легко могла ставити під сумнів їхню автентичність просто тому, що в цьому випадку шкоди завдано державі Україна і саме органи цієї держави надають докази.
А в цьому випадку використано документи, виступи чи аудіозаписи, в тому числі й добуті оперативним шляхом, але вони належать фігурантам справи. Тобто судом використано рівно те, що фігуранти самі так чи інакше оприлюднили в різний час. Схоже на те, що слідство і йшло так довго тому, що тривав збір доказів із публічних джерел.
Як видається з тексту вироку, ключовим доказом стало письмове звернення Януковича до путіна з проханням про застосування збройних сил на території України. З урахуванням того, як сторона захисту намагалася відіграти назад спочатку сам факт написання цього документа, а потім – його значення, вони чудово зрозуміли, що засипалися у своїй грі.
Тут слід зробити невеликий відступ, на момент вийти з режиму обговорення конкретних питань і перейти до загальних. Зараз уже цілком зрозуміло, що москва особливо не обмежувала себе в засобах ні під час скоєння злочинів, ні потім, коли всіляко намагалася приховати сліди злочинів. Це наводить на думку про те, що в москві спочатку вважали, що таку брудну роботу можна використати тому, що за кілька місяців України вже не буде, а потім – ніхто в цьому копатися не стане.
Саме в такому контексті й народився лист Януковича. План був простий, москва грала здивування і стояла на тому, що ввела війська на прохання легітимного (на їхню думку) президента. Саме для цього «лист» і було пущено в хід. Але коли цей варіант не пройшов і забуксував, стало зрозуміло, що саме за цей лист і потягнуть усю цю розвеселу зграю в цугундер.
Справа в тому, що цього папірця недостатньо для введення російських військ в Україну як за українським, так і російським законодавством. Ба більше, цей лист не потрапляє до жодного з пунктів, затверджених ООН, у яких викладено випадки, коли допускається введення іноземних військ на територію іншої держави і це не матиме вигляду агресії.
(Далі буде)
Листом, двічі не судимого якуновича до прутіна-хуйіла з проханням ввести московитів на територію України, щоб убивати Українців, він підтвердив себе і своє злочинне оточення, як зрадників України!! А ставленик януковоща, з донецького кримінального клану, як голова «доброчесного» Конституційного Суду, може це засвідчити, утікши з України до Австрії!!