Камо грядеши, або «Ітоги подвєдьом» (Частина 3)

Ось такі там йдуть «розмови у строю». Точку, до якої публіка була готова терпіти «незгоди і поневіряння» в ім’я перемоги над Україною, вже пройдено. І справа тут не в тому, що лапті втратили свій кровожерливий запал, нічого подібного. Просто вони бачать, що в Україні вже не вдалося досягти швидкої перемоги, а здобутки з 2022 року настільки мізерні щодо витрачених зусиль як військового, так і економічного характеру, що навіть для них ця м’ясорубка починає виглядати перебором. Частина публіки всерйоз розмірковує про те, що починати треба було з Естонії, Латвії, Литви і можливо – Фінляндії, перш ніж лізти в Україну, де все не просто погано, а стає дедалі гірше з кожним наступним днем.

Зауважимо, ця публіка вже повністю втратила інтерес до гасла «Можемо повторити», яке свого часу було їхньою об’єднавчою скрєпою. А нещодавно це гасло взагалі стало підозрілим. Адже в його основі лежать спогади про Другу світову війну, в якій вони стали однією з країн, що перемогли Німеччину. Але тепер ці порівняння виглядають настільки загрозливо, що краще оминати цю тему десятою дорогою, і ось чому.

Як ми добре пам’ятаємо, половину 1941 і весь 1942 роки червона армія відступала. А в наступі вона була з 1943 до травня 1945 років. Тобто наступала червона армія два з половиною роки, а зараз вони перебувають у наступі вже чотири роки. І якщо «діди» за цей час уже дійшли до Берліна і повернулися додому, то зараз лапті просунулися вперед від лінії бойового зіткнення, сформованої 12 років тому, на глибину максимум 60 км. Але й це ще не все.

Якщо під час наступальної фази Другої світової війни червона армія мала співвідношення втрат за кожен відвойований у противника квадратний кілометр від 1,5 до 2,5 бійця (залежно від вихідних даних), то прутінська війна має дещо інший вигляд. За кожен захоплений квадратний кілометр прутінське воїнство заплатило життям 16–17 бійців, тобто – на порядок більше. І це ж порівняння не остаточне, адже бої тривають, і лише за вчора було оприбутковано понад 1000 носіїв балалайкового вірусу. Не дивно, що такі підсумки вже багатьох змушують переглянути своє ставлення до такої «переможної війни». А заклики продовжувати її ще кілька років з такими самими успіхами виглядають як жорстке божевілля.

РІК «ПІС ДІЛА»

Приблизно рік тому Тромб заявив про те, що він зупинить війну в Україні мало не з телефона, хоча про це його прихильники вже не згадують. При цьому він вживає епітети типу «жахливий» або щось таке. Але в будь-якому випадку він розповідає про те, що люди не повинні гинути, хоча всім зрозуміло, що пацієнт просто красується, а насправді йому на все це глибоко начхати. Зауважимо, практично всі лідери країн, які справді хочуть того, про що говорить Додік, побували в Києві і на власні очі подивилися на те, що коять лапті в Україні.

Навіть президент США Байден, і той був у Києві. У Додіка за рік його другої каденції подібних бажань не виникло жодного разу. Ба більше, буквально вчора Генасамблея ООН проголосувала резолюцію про міцний і безумовний мир в Україні. «Проти» проголосували лапті та їхні союзники, а США – утрималися. І взагалі Штати під керівництвом Додіка жодного разу не проголосували за жодну резолюцію щодо України. І при цьому пацієнт постійно розповідає про «піс діл». Любитель зупиняти війни чомусь дає команду своєму послу в ООН оминати документи, спрямовані на зупинення війни.

(Далі буде)