Словом, Додік став таким собі провокатором, який вселяє прутіну впевненість у тому, що яку б дикість він не викинув, Штати не зроблять жодного кроку у відповідь. Це стосується не так України, як нових потенційних жертв. Сили оборони вже нічим не злякаєш, і вони перемелюють лаптів у промислових масштабах. Інша річ – нові країни, які можуть стати жертвами прутіна. Їм треба чітко розуміти, що впродовж найближчих трьох років їм не можна розраховувати на США. Якщо вони закладають втручання Штатів у свої оборонні доктрини і плани, то вони, безумовно, припускаються серйозної помилки.
Нещодавно колега, який явно живе в США і швидше за все – голосував за таврованого шахрая, написав ображений лист у тому плані, що Тромб запровадив жорсткі санкції проти російської нафтової галузі, за що йому треба бути вдячними. Але ні, це «повз касу». Ми вдячні США за військову, економічну, політичну та фінансову допомогу, тільки от усю цю допомогу Тромб довів практично до нуля, а раз так, то дякувати просто нема за що.
А щодо санкцій, тут потрібно дивитися на суть явища, а не на його обгортку. Там, де Додік блокує постачання російської нафти, з’являється нафта американських компаній. Тобто, по суті, він веде відтискання нафтового ринку на користь американських або навіть власних структур. Як відомо, під час другої каденції сім’я Тромба стала активно входити в нафтовий бізнес, а він забезпечує цьому політичну підтримку. Тут і Венесуела з доступом до її нафти, і відтискання ринків збуту у друга Володимира, і запекла боротьба з іншими видами енергетики.
Тож Додік працює на свою кишеню, і те, що ця його меркантильна діяльність завдає шкоди інтересам курника, слід розглядати як побічний ефект основної лінії його діяльності. За великим рахунком, Тромбу начхати на Україну, на війну, на свободу, демократію та інше, що не намастиш на хліб, – він просто користується вікном можливостей і набиває собі кишені, не зважаючи взагалі ні на що.
А все це до того, що лапті дуже сильно розраховували на перемогу Тромба у президентських виборах 2024 року. Всім було зрозуміло, що Додік не стане дотримуватися приблизно тієї ж політики, яку демонстрував його попередник, і в підсумку так воно і сталося. А лапті вважали, що за таких умов вони отримають беззаперечну перевагу. І ось 2025 рік, за даними незалежних міжнародних аналітичних груп, став для курника найболючішим у плані втрат особового складу.
Цей рік також став найжахливішим для їхньої нафтової й газової промисловості. Цього ж року по їхній території прилетіла безпрецедентна кількість наших засобів ураження, номенклатура яких постійно збільшувалася. І це все за Додіка, який виконує позамежну дикість і взагалі не чинить ніякого тиску на росію. Цей найбільш забійний чинник ворожої риторики, який звучав рівно рік тому, не спрацював, як і багато з того, на що ставили лапті.
І найголовніше. Щоразу, коли вони стикалися з якоюсь складною ситуацією, вони мали свої мотиви для того, щоб виправдати невдачі. То вони почнуть воювати на повну силу, а то – у Вашингтоні зміниться влада, але тепер усі карти розіграно і більше нічого не залишилося. А результату нема. Разом з цим руйнуються і надії. І це все – після сплину чотирьох років широкомасштабного вторгнення.
Саме так: старий поц працює на нафтове лобі США та власну кишеню. А бонусом хотів стати миротворцем, але не склалося, кинув Ізраїль, обгадив перемови з Іраном, а після зростання цін АУГ поїде до дому, а тампон розкаже, як він знову всіх переміг обісцяним аятолами чубом. Усім зайде, потім Іран рознесе бі бі і всі радісно втруться.
Пісділун він.
Насправді Додік зробив для прутина небагато більше. В Анкоріджи він прутіна легітимізував і Підняв в очах світу з багнюки. Наїздами на мексику, канаду і Гренландію він опустив США до рівня параши. Активно підтримує дісидентів ЄС в їхньої боротьбі за інтереси прутіна та проти України. Вніс розбрат в НАТО, бо НАТО зі Штатами і без Штатів зовсім різні системи. Як вказав автор, Додік показав всьому світу, що союзник зі США сумнівний. Цей перелік можно продовжити.