Уперше опубліковано: 15.08.2023
Авторка перекладу: Світлана
Від редакції (передмова 2023 року)
Пропонуємо трохи відірватися від звичного викладу поточних подій і зробити кілька кроків назад, звісно, в історичному сенсі. Невелику розповідь ми спробуємо обрядити у форму алюзії, а тому будемо уникати дат, імен та географічних назв. Можливо, нам вдасться протримати в незнанні тих, хто це читатиме, ну, а якщо не вдасться, то або я не зміг здолати цей формат, або наші читачі підковані настільки, що такий номер просто не проходить. Але все ж таки спробуємо, бо в ці спекотні дні трохи струсити мізки нікому не буде зайвим.
***
Війна тривала кілька років поспіль. Протиборчі сторони накопичили приблизно однакові за чисельністю та оснащенням війська і в чотирьох місцях лінії зовсім не суцільного фронту стояли один навпроти одного, не наважуючись розпочати якісь активні дії. Причому дві ділянки вважалися основними, і там було зосереджено основні сили протиборчих сторін, а дві – другорядними, де жодних активних дій не передбачалося в принципі, бо місцевість там була надто пересіченою, і активно маневрувати там було явно не з руки. Очевидно, що сторона нашого героя в принципі не ставила за мету зробити там щось активне. Максимум, що вимагалося від командувача того угруповання військ, – стояти і не пустити ворога, якщо він наважиться вдарити на цьому південному напрямку вздовж берега моря.
Зрозуміло, що за такого розкладу саме це угруповання військ мало постачання «за залишковим принципом», і тому моральний дух там наближався до рівня плінтуса. Але в цій занедбаній ситуації все ж таки був один великий плюс, який міг побачити лише той, хто мав ініціативу та розуміння того, як ситуацію можна повернути на прямо протилежну. Він докладно описував те, як це можна зробити, і направляв ці описи своєму керівництву, довгий час – безрезультатно. Але якоїсь миті його викладки потрапили до рук мудрого державного діяча, який зміг зрозуміти основну ідею цих пропозицій.
Справді, південний фланг фронту був настільки статичним, що власні війська просто не могли перейти до якихось активних бойових дій, а противник, розуміючи цей стан речей, категорично не очікував жодних сюрпризів. Плюс до того, його власні ресурси були теж не блискучими, бо більша їх частина теж йшла до військ на основній ділянці фронту. Таким чином, якщо досить швидко привести до тями власне угруповання військ, то можна отримати ефект раптовості, який просто приголомшить ворога.
І через те що письмові пропозиції про те, як усе можна змінити, командувач того угруповання військ просто відкидав як маячню, то на прямо поставлене запитання центру про те, чому він не бажає хоча б спробувати це зробити, він відповів у такому стилі, що, мовляв, дурницями він займатися не має наміру, а якщо в центрі вважають, що цю нісенітницю можна здійснити, то хай той, хто пише ці прожекти, приїде на місце, прийме у нього командування військами та покаже, наскільки його плани здійсненні, а він – залюбки подасть у відставку.
(Далі буде)