Як мінімум 15 останніх років федерація поринала в мілітаристський чад, і це ні для кого не таємниця, бо цього не те що ніхто не приховував, а це виставлялося напоказ. Неухильно зростали прямі видатки як на фінансування армії, так і на розвиток ВПК. Як мінімум у путіна було наполовину більше часу, ніж у Сталіна, тільки от Коба грабував народ до голодомору, вичавлюючи все до копійки, щоб вкластися в армію і з її допомогою захопити все, чого в совку робити не вміють, а у путіна були гігантські, небачені потоки нафтодоларів, які заливали країну навіть після того, як їх розграбували у три шари. Путін – за правом першої ночі, за ним – його кенти, а потім – решта, починаючи з ментів і закінчуючи різноманітними ділками, які працювали під відповідними «дахами». Проте бабла залишалося настільки багато, що ним заливалася вся воєнка.
Крім того, на федерацію ніхто не планував нападати і не нападав. Відповідно, її індустріальні регіони ніхто не окупував, а отже – цілісність військово-промислового комплексу не було порушено. Простіше кажучи, підготовка до війни путіну давалася на порядок легше, ніж Сталіну до 22 червня 1941 року. Крім того, путін напав на країну, яка практично не мала ні власного ВПК, ні порівнянної військової могутності, як це було у Вермахту і червоної армії. Якби Сталін мав такий розклад із Німеччиною, який путін мав з Україною станом на 24 лютого 2022 року, то ще велике питання, якою б ми знали історію Другої світової війни.
І ось тепер, через вісім місяців бойових дій, з’ясовується, що у федерації закінчуються не тільки більш-менш сучасні озброєння, а й боєприпаси. Зрозуміло, що ЗСУ вибили великі запаси снарядів і ракет у прифронтових арсеналах, але що робила їхня промисловість майже два десятки років? Де вона зараз, якщо наші військові не завдали жодного удару по підприємствах ВПК агресора, хоча той не соромиться лупити по нашій промисловій інфраструктурі? Вже зрозуміло, що вся їхня промисловість не в змозі забезпечити поповнення боєприпасів хоча б «із коліс».
І такий результат може мати дві причини. Перша: насправді їхня військова промисловість перебуває зовсім не в тому стані, про який вони трубили, і вже точно не в тому, щоб самостійно забезпечувати боєприпасами власну армію якийсь тривалий час. Ну, а друга – сам формат війни. Очевидно, що противник виявився не готовим ні до такої інтенсивності бойових дій, ні до тривалості війни. Він просто не має ресурсів для цього, а інакше він не вміє. Будь-які його дії пов’язані з величезною витратою боєприпасів та вкрай високими втратами.
Звідси випливає, що треба або якось змінювати характер бойових дій, або щось робити з промисловістю, або шукати ресурси на стороні, бо єдиною альтернативою цьому є капітуляція. Але з характером бойових дій вони нічого вдіяти не можуть. Там ніхто не стане перенавчатися, і війна вестиметься саме у форматі гігантського витрачання як матеріальних, так і людських ресурсів. А для цього їх треба інтенсивно поповнювати. Як уже стало зрозуміло, власна промисловість в автономному режимі не може витримати подібний темп, і в такому разі останньою альтернативою якраз і є звернення до маргіналів по допомогу зброєю та боєприпасами.
Скажімо так, ми до 14 року взагалі не готувалися до війни, і тільки після її початку почали щось робити, виходячи зі своїх мізерних ресурсів, але з лютого за нашою спиною, як колись за спиною совка, стали США і взагалі – Захід, і тепер ми спираємося на їхні ресурси. В цьому немає нічого нового і тим більше – ганебного просто тому, що таку допомогу приймали країни, перераховані вище, включаючи Британію та Китай. А ось федерація почала закуповувати зброю у явних ізгоїв. Федерастам треба розуміти, що просто зараз на їхніх очах путін робить уже не у валізу, а в майбутнє їхніх дітей та онуків, тому що жорстко зав’язує свою країну на зв’язках із терористичними режимами. Зрозуміло, що путінський режим – теж терористичний, але поки його не формалізували так, як це сталося з Іраном та Північною Кореєю.
Ми вже не раз від них чули щось у стилі «А нас за що?». Так от, просто зараз путін скоює злочин, розтягнутий у майбутнє, проти населення своєї країни. І потім, коли цей терористичний гадючник отримає оплату за зв’язки з іншими терористичними помийками, а все це виллється у вкрай неприємні речі, це запитання «За що?» можна буде й не ставити. Вони, звісно, розкажуть, що були проти путіна та війни, і більше того, доводитимуть, що за путіна не голосували. Але якщо вони не мали з цим нічого спільного і все сталося з їхньої мовчазної згоди, то в такому разі вони вже стали співучасниками всієї цієї дикості.
Просто вдумаймося: у них прорізається голос ставити ці запитання цивілізованому світу, але він миттєво зникає, коли треба ставити запитання режиму. Якщо ви їх не хочете або боїтеся ставити, то хто ви такі, щоб брати вас до уваги? Ну, а тим часом лисий кощій вкладає свої яйця (з голкою) в руки правителів Ірану та КНДР. По одному – в руки, і ті можуть крутити їх , як захочуть, бо в них – смерть не тільки самого путіна, а й федерації загалом.
Головний принцип московитів – взяття на понт. Потім йдуть по світу з протягнутою рукою.