Підвищуючи ефективність військ на передку, ви знижуєте інтенсивність логістики та отримуєте її мобільність і захист. Це як у тому випадку з «Бісмарком»: поки ви маневруєте і перебуваєте в русі, вас дуже складно дістати, бо в місце, де ви нещодавно були, обов’язково щось прилетить, але якщо вас там уже немає, то нехай прилітає. Це стосується як самих військ на передку, так і всього, що пов’язано з їх забезпеченням.
Але якщо все перебуває в русі, а не спирається на якісь стаціонарні об’єкти, то в такому разі рівень взаємодії зростає багаторазово. А щоб досягти такого рівня, потрібен зовсім інший рівень підготовки особового складу, де вже не працює принцип «Ти – начальник, я – дурень». Щойно вдається його позбутися, з’являються ці самі маневреність і адаптивність, які прямо і безпосередньо впливають на ефективність роботи бойової машини.
І ось саме цього вчаться наші солдати, сержанти та офіцери у партнерів, які ніколи не мали совкової школи військової справи. Там давно дійшли певних висновків і розуміють, що означає мати грамотний особовий склад на передку. На одному з ворожих пабліків мені вдалося зустріти гірке усвідомлення одного з орків, який написав, що сержанти ЗСУ часто мають більшу свободу дій, ніж полковники їхньої армії. І справді, сержант армії США чи Великої Британії – це зовсім не те безвільне і безправне тіло, яке було в совковій армії та в армії запоребрика.
А для того щоб змінити ефективність власної армії, треба мати кваліфікований особовий склад, а також техніку та озброєння, які за своєю ефективністю матимуть паритет із ефективністю особового складу. Тільки в такому випадку почне грати малюнок бойових дій, абсолютно відмінний від того, до чого звик совок і мордор. Але для цього потрібно повністю змінювати структуру армії, а плюс до того, робити те, що проти скрєп і традиції воїнства залісся, – робити наголос на компетентності та ініціативі особового складу і забути базовий принцип совкової армії «Ініціатива **е ініціатора», який діє просто зараз.
Адже для того, щоб виникла ця ініціатива, та ще й в умовах інтенсивного бою, військові повинні не просто мислити, а мислити швидко й точно. І, між іншим, це – страшний сон мордору. Самостійно мисляча людина там – ворог системи. А якщо ця людина не просто вміє самостійно мислити і робити власні висновки, а й не менш самостійно діяти, це просто крах системи. Бо ж з мисленням – тільки почни, і потім його вже не зупиниш.
Тоді такому бійцю стане зрозуміло, чому війна йде саме таким чином, із такою кількістю жертв і з такою низькою ефективністю. Тут прийде усвідомлення не лише тупості свого безпосереднього командування, а й тупості всієї війни і тупості вищого керівництва, що влаштувало м’ясорубку для свого населення. Звідси залишиться лише один крок до того, що всі 30 років «незалежності» в країні будувався режим бананової республіки або сировинного придатка, і раніше це був придаток цивілізованого світу, а тепер – комуністичного Китаю.
Але навіть якщо все це залишити осторонь, а просто прикинути собі, що треба перенавчати командний склад армії на сучасні методи ведення війни, то дуже швидко з’ясується, що міняти треба буквально все, від озброєнь і техніки до стратегії і тактики ведення бойових дій. А з цих позицій виявиться, що вся ця війна була не просто наперед програшною з того моменту, як не вдався бліцкриг, а й що вся подальша бійня виглядає вже не як військова операція, а як утилізація безробітних і потенційно незадоволених, щоб не розконсервовувати колимські табори.
Але нічого цього однозначно не станеться, бо путін лише посилює саме ті елементи своєї військової конструкції, які за визначенням є зайвими в сучасній війні. Подібно до лінкора «Бісмарк», він сам знерухомлює свою військову систему, а особливо – своїм особистим керівництвом, яке вбиває навіть натяк на маневрування. А чим далі ЗСУ відходять від такої парадигми, чим більше по-новому підготовленого особового складу і чим більше ми отримуємо нової техніки, тим кінець битви стає дедалі очевиднішим.