Автор перекладу: Світлана
НІМЕЧЧИНА
Процес зміни виконавчої влади в Німеччині вийшов на фінішну пряму, і незабаром з бундесканцелярії виїде Олаф Шольц, а замість нього на посаду заступить Фрідріх Мерц. Він уже зробив цілу низку програмних заяв, суть яких зводиться до того, що після дуже тривалої перерви Німеччина повертається у велику політику як активний гравець. Загалом ми наразі спеціально не відстежуємо того, що і як робить і говорить майбутній федеральний канцлер, бо все буде помітно після його вступу на посаду, але кілька моментів таки звернули на себе увагу.
Перший особисто для мене є індикатором. Щодо Мерца не дуже добре відгукнулася баба Анжела. Вона сказала, що в Мерца непомірний потяг до влади і що виважені політичні погляди йому чужі. З огляду на те що сама вона 16 років не вставала з крісла, то не їй би говорити про прагнення до влади. Ну, а її зважені політичні погляди призвели до того, що прутін скупив усе, що продавалося і в принципі можна було скупити в Німеччині, починаючи від газосховищ і закінчуючи політичними діячами та цілими партіями, як, наприклад, «Альтернатива для Німеччини».
Простіше кажучи, якщо Меркель висловлюється про щось негативно, то стандартно повинен діяти принцип «хороші чоботи, треба брати», а потім з’ясовувати деталі. Аж надто добре відомі смаки бабусі, щоб знати, що їй, комсомолці та активістці, подобається. Тож її несхвальні характеристики Мерца вже дають підстави вважати, що це – явно не Меркель. Уже цього достатньо для того, щоб розглядати його як позитивного персонажа, але є ще один важливий і насправді – знаковий момент.
Так, ми знаємо про те, що нині чинний канцлер Німеччини Олаф Шольц справді багато зробив для України як у плані постачання озброєнь і всього, що з цим пов’язане, так і з погляду розміщення в Німеччині наших біженців і їх забезпечення програмою захисту, за що йому – безумовна подяка. Але, швидше за все, його роль у нашій війні найчастіше згадуватимуть у плані відмови постачати нам крилаті ракети TAURUS.
Звісно, така зброя нам дуже допомогла б у вирішенні специфічних завдань, але не варто забувати просту істину: нам усе це постачається безоплатно, тобто – даром, і дивлячись на те, як зараз Трумп намагається нам вивернути кишені, записавши двопартійне рішення про допомогу в борг, треба ще раз спокійно дати оцінку діяльності Шольца. Але, наскільки можна зрозуміти, перед вступом на посаду Фрідріх Мерц уже позначив свою позицію і з цього питання.
Принаймні, німецька преса пише про те, що ймовірний майбутній канцлер ФРН, голова Християнсько-демократичного союзу (ХДС) Фрідріх Мерц висловився на користь постачання Україні, що захищається від російської агресії, німецько-шведських далекобійних крилатих ракет TAURUS за умови погодження цих постачань з європейськими партнерами ФРН. А з урахуванням того що європейські партнери Німеччини ледь не в один голос умовляли його попередника нарешті зважитися і передати ці ракети, бо запаси Великої Британії та Франції за цією позицією вкрай обмежені, то можна не сумніватися в тому, що згоду буде отримано легко і швидко.
Зрозуміло, що політика – справа брудна, і часто на виборах говорять одне, після виборів – інше, а коли отримують владу – третє, але навіть коли ці розмови йдуть в одному ключі і, як кажуть, ні вліво, ні вправо, одне тільки це не завжди можна вважати позитивним моментом. Достатньо подивитися на віцепрезидента США Ді Венса і послухати те, що він ніс на виборах і що несе зараз. Риторика змінилася, але отрути в ній менше не стало. Інша справа, що лише кілька років тому він розповідав прямо протилежні речі, а Трумпа ледь не матюками крив, але це вже справа минула.
Тим часом Фрідріх Мерц робить послідовні та логічні заяви, що не суперечать його позиції, яку він обрав, ідучи на вибори. Зокрема, німецька преса наводить ось таку його пряму мову:
«Я завжди казав, що зробив би це (погодився на постачання Україні ракет TAURUS. – Ред.), але тільки за погодженням з європейськими партнерами… Я не переконаний, що Путін позитивно відреагує на слабкість і пропозиції миру, в якийсь момент він має визнати безнадійність цієї війни, тому ми маємо допомогти Україні».
На його думку, всі три роки війни Україна веде оборонні бойові дії, і треба їй допомогти змінити ситуацію так, щоб отримати реальну можливість наступати. А для цього якраз і потрібно організувати постачання зброї, яка потрібна в наступі. Загалом, чекаємо на гера Мерца в бундесканцелярії з надією на те, що його думка не зміниться разом зі зміною його статусу.
ІРАН
У Мережі з’явилися деякі подробиці першого раунду переговорів Ірану та США в Омані, про що було написано раніше. Як відомо, Трумп заявляв, що має намір провести переговори з Тегераном з позиції сили і що якщо Ірану забракне розсудливості, щоб прийняти умови його угоди, то наслідки будуть страшними. Загалом це було сказано в обтічних виразах, але один відомий ізраїльський коментатор просто обмазується Трумпом та співає йому гімни і кантати, згодовуючи своїм глядачам уже власні міркування про те, який батько силач і відчайдушний рубака.
При цьому він же постійно повторює наративи Донні про те, що «Сонний Джо» був ні риба ні м’ясо і що якби перемогла Камала, то була б катастрофа. Ну, хай це залишиться на його совісті, але ситуація складається таким чином, що «позиція сили» Трумпа видна особливо обдарованим пацієнтам. А історія показує, що відкритого протистояння з важковаговиками чи навіть гравцями у ваговій категорії «вища за середню» Додік ніколи не вивозив.
Вкотре згадую його блискавичні та розрекламовані переговори з Кімом, коли було обіцяно вирішити питання ядерної програми КНДР і якою ганьбою все закінчилося. Тут приблизно те саме, тільки на відміну від затятого чучхеїста, тут він матиме справу зі східними кидалами. І ось деякі подробиці першого раунду переговорів уже свідчать про те, що позиція сили Трумпа існує виключно у хворій уяві його фан-групи.
Просто уточнимо важливий момент. Позиція сили передбачає ультиматум. Тобто сильна сторона ставить умови, а інша – може погодитись на їх виконання або відкинути, і тоді сильна сторона застосовує свою силу, політичну, економічну або військову. Нічим іншим така позиція більше не підкріплюється. Сила або є, або її немає. І якщо йдеться про застосування військової сили, то тут слід враховувати важливий момент.
Скажімо так, будь-яка військова операція повинна мати ефект несподіванки, інакше противник матиме час підготуватися до такого розвитку подій. Щодо Ірану, то він уже давно і послідовно готує всі свої критичні структури саме до військового розвитку подій. Вони мали можливість спостерігати дії США в Іраку і тому, напевно, зробили з усього цього свої висновки. І в цьому випадку йдеться вже не про якісь дивні дії Саддама, за що він отримав дві війни, а зовсім про інше.
Уже навіть МАГАТЕ підтвердила, що Іран має збагаченого урану більш ніж на десять боєголовок, і просто зараз процес іде на максимальних обертах. Причому критичні компоненти програми вже розосереджено по всій країні та сховано у скельних породах. Звісно, їх можна дістати й там, але якщо подивитися на подібний хід бойових дій, але в мініатюрі, то виявиться, що Ізраїль, попри свої максимальні зусилля, так і не зміг до кінця знищити військовий потенціал Хамасу та Хезболли ударами з повітря. Ба більше, вже стає зрозуміло, що навіть сухопутна операція не гарантує цього на 100%, і зараз спостерігається повзуча окупація Гази.
Тобто коли йдеться про позбавлення противника військового потенціалу, а не здійснення ударів по його промислових об’єктах, сухопутна операція неминуча. А коли мається на увазі військовий потенціал, спеціально підготовлений для такого розвитку подій, тобто дубльований, прихований і так далі, то потрібна не просто військова операція, а досить тривала окупація для того, щоб виявити і знищити всі активи. Іран же має все для складання ядерних зарядів і в надлишку – засоби їх доставки.
Звідси виникає кілька простих запитань: чи готовий Трумп на велику сухопутну операцію? Для проведення операції «Буря в пустелі» 1991 року лише військових із США було розгорнуто 450–500 тисяч осіб, плюс союзники. І вся ця армада відбила маленький Кувейт. Навіть для другої війни в Затоці знадобилися сотні тисяч багнетів, але Іран у кілька разів більший Іраку за площею, чисельністю населення та збройними силами. Звідси можна собі уявити, яким має бути масштаб сухопутної операції.
То Трумп готовий до такого розвитку подій чи його фантазія не йде далі повітряних ударів, до яких Іран готувався десятиліттями? І якщо такі удари почнуться, можна не сумніватися в тому, що рушники розв’яжуть собі руки і, скориставшись моментом, відстріляють все, що в них є, по Ізраїлю, місцях розташування американських баз у Затоці та по Аравії. А що він має? Хтось може з упевненістю сказати про те, що він не зібрав із десяток ядерних боєголовок і не вирішив випробувати їх у бойових умовах? Без прямих і зрозумілих відповідей на ці запитання розмірковувати про позицію сили марно. І от виявилося, що рушники приблизно так і уявляють собі цю ситуацію. Ті умови, які висунули представники Трумпа, наразилися на зустрічні умови. Виглядає це, згідно з The Wall Street Journal, приблизно так:
«Іран на непрямих переговорах із США в Омані поставив кілька умов для обмеження своєї ядерної програми. Серед них – ослаблення американських санкцій проти атомного сектору республіки, розморожування мільярдів доларів активів за кордоном, а також припинення тиску на китайських покупців іранської нафти… Натомість Тегеран готовий повернутися до рівнів збагачення урану, погоджених у рамках угоди 2015 року, яку розірвав президент США Дональд Трамп під час свого першого строку».
У цьому випадку не так важливо, що саме Тегеран висуває як зустрічні вимоги, а сам факт їх висування. Якщо вони є, то про жодну позицію сили немає мови. А буквально щойно світ спостерігав прямі переговори Штатів з Хамасом, і теж – з «позиції сили», і результат приблизно такий самий. Хамаси висунули свої зустрічні вимоги, і трампісти сіли в калюжу. Якісь рухи розпочалися лише після того, як ЦАХАЛ почав відтискати територію Гази. І, як ми знаємо, приблизно так само йдуть переговори з путіним. Як казав герой відомого фільму: «Це ганьба якась». Великий переговорник, який веде жорсткі переговори з позиції сили… Може, хтось там штовхне діда, щоб він прокинувся?