Уперше опубліковано: 25.03.2023
Авторка перекладу: Світлана
Зараз у Мережі зустрічається дедалі більше матеріалів, що описують посилення репресій у федерації, причому стосуються вони як цивільних, так і військових. По суті, їхня нормативно-правова база повернулася до совкової парадигми, що виражалася двома гаслами, одне з яких було ментівське, а інше – конторське. Ментівське було незграбним та існувало тільки в усній формі, а виглядало так: «Була б людина, а справа на неї знайдеться». У конторських усе було значно ґрунтовніше. По-перше, це підносилося не як гасло чи девіз у чистому вигляді, а як цитата засновника ЧК – Дзержинського, а по-друге, існувало воно не стільки в усній формі, як у письмовій, а точніше – як підпис до портретів, що висіли в кабінетах конторських, особливо у начальницьких. А виглядало це приблизно так:
Власне кажучи, ці два гасла були про одне й те саме, і суть їх зводилася до того, що систему заточено на ліквідацію будь-якого протесту і невдоволення щодо будь-якого фігуранта, якого вона визнає небезпечним. І загалом із цим там усе зрозуміло, бо нічого іншого там ніколи не було, а у пресі пишуть про те, що путін боїться за збереження свого режиму і тому так закручує гайки. В результаті саме за цими ознаками судять про стійкість його авторитарного режиму. Але насправді все це – вторинне чи навіть побічне явище, бо «маси» саме на московії ніколи не становили реальної загрози верховній владі. Загроза завжди виходила з верхнього сегмента суспільства і часто – з найближчого оточення першої персони.
Очевидно, що в такому випадку, коли ця сама перша особа вчепилася кігтями й зубами за владу настільки, щоб не відпускати її до смерті, перша і найрішучіша хвиля репресій має стосуватися цього найближчого кола. І саме з цієї точки зору слід розглядати стійкість путінської автократії, а щоб усе стало на місце, наведемо кілька історичних прикладів.
Цар московський Петро, який скасував своє царство і проголосив імперію, насамперед утверджував свою власну безмежну владу. І загалом він мав причини побоюватися того, що він може втратити її будь-якої миті, і ось чому. Саме царство московське в момент сходження юного царя на престол являло собою васальне утворення, сюзереном якого було Кримське ханство. Молодий цар отримав «добро» на царювання з Бахчисарая, за що «росіяни» досі люто ненавидять як цей шматок справжньої історії, так і кримських татар, які теж чудово його пам’ятають.
Крім того, будучи васалітетом, царство було зобов’язане платити ханству данину, і цар Петро платив її, супроводжуючи вірнопідданицькими листами, які неодмінно починав словами «Всемилостивейше соблаговолить соизволите», і перестав платити тільки в 1700 році. Але зробив він це вже після того, як змінив свій внутрішній статус. А тоді для нього була ще одна загроза – його рідна сестра, яка здійснювала функції регента при малолітньому царі, що було дуже схоже на те, як на трон виліз інший цар московський – Іван 4, якого називають «Грозним», хоча насправді він би «***нутим». Це інша історія, але тоді Іван знайшов єдиний спосіб утвердження своєї влади – живодерство, чому й слідував все своє життя. Ну, а Петро мав проблему – сестру, яка де-факто замикала на собі всі основні функції царя, в тому числі й силові.
(Далі буде)
“Крім того, будучи васалітетом, царство було зобов’язане платити ханству данину, і цар Петро платив її, супроводжуючи вірнопідданицькими листами, які неодмінно починав словами «Всемилостивейше соблаговолить соизволите», і перестав платити тільки в 1700 році.”-не перестав, а йому дозволили не платити. Коаліція з 5 держав нанесла поразку Турецькій імперії і одним з пунктів мирного договору було припинення сплачування данини Московським царством Кримському ханству.
“як на трон виліз інший цар московський – Іван 4, якого називають «Грозним», хоча насправді він би «***нутим».- “грозний” отримав своє прізвисько по іншій причині. В ніч його народження всю ніч стояла небачена гроза.