Про Крим (Частина 3)

Тому для мене не дивно, що місцеве населення тоді розповідало про каміння з неба, а те, що на бік ворога перейшли практично всі судді, прокурори, менти, СБУ та представники місцевої влади, не здивувало анінайменшим чином. Це було, і, мабуть, залишається настільки гнилим болотом, що після деокупації треба буде вивозити звідти лаптів просто без найменшої рефлексії. Адже Крим та Схід України, а особливо – Донбас, під час совка пережили жорсткий процес етнічної підміни. Так, мої бабусі та прабабусі по материнській лінії, наскільки могли згадати, завжди жили на хуторах у нинішній Донецькій області. З 2014 року вся ця місцевість окупована.

Так от, вони навіть не суржиком розмовляли, а чистою українською, просто зі своєрідним діалектом. Шкода, що будучи дрібним лоботрясом, я все це пропустив, а потім з батьками виїхав у місця, описані вище. Тож російську мову туди було принесено у програмі етнічної підміни, коли голодом виморювалося місцеве населення і завозилося те, що жило в ареалі розселення андрофагів. Таким чином, питання відновлення етнічної справедливості треба буде ставити гостро та глибоко. Ну, а тимчасово окупований Крим і зараз зазнає програми етнічної підміни, і тому там так усе склалося до моменту окупації та після неї.

Але ось просто зараз там пішли камені з неба, як і просили згадані вище товариші. Причому саме в цей момент спостерігається досить цікавий процес. Очевидно, що наші військові наполегливо ведуть вирізання ППО, яку противник гарячково поповнює тим, що може випустити його промисловість, і тим, що доводиться знімати з важливих локацій. Усім зрозуміло, що тільки-но окупант «провисне» і вже не зможе втримати небо, відразу ж масовано полетить по Керченському мосту.

Між іншим, лапті пишуть про те, що по ньому вже обмежили рух транспортних засобів масою понад півтори тонни. Можна здогадатися про причину таких заходів, адже СБУ забезпечила підрив однієї з важливих опор мосту, і за численними даними, та втратила значну частину своїх несних можливостей. Ворог розповідав, що жодних пошкоджень не виявлено, але ці обмеження свідчать про інше. І ось зараз відбувається гонка на виснаження ресурсів, де ворог втрачає ресурси набагато дороговартісніші, ніж дрони.

А з урахуванням того що паралельно там знищено значну частину резервуарного парку для зберігання пального, виведено з ладу генеруючі та розподільчі потужності енергосистеми, Крим перетворюється на ту саму валізу без ручки, яку й кинути – не комільфо, і тягнути її дедалі накладніше. А в його пабліках усе частіше трапляються дуже показові вирази. Обурені лапті, коментуючи свій черговий блекаут, пишуть про те, що їх були зобов’язані прикрити зенітними засобами, адже вони – «не якийсь Донбас чи Крим», а споконвічна «російська» земля. І вони теж розуміють, що ППО їх не прикриває через те, що її відвезли до Криму і там знищили. Вони не проти війни, і навіть «за», але на таку війну вони не згодні, а ще більше вони не згодні з тим, що їхній комфорт закінчився через Крим. Хтозна, можливо, там мешканцям Криму ще й морди бити почнуть за це. Словом, каміння з неба – воно таке, і ніяке не інше.