Історія допомоги (Частина 3)

Хлопчики із Західного Берліна стоять на купі руїн і вітають американський транспортний літак, який доставляє припаси під час блокади, оголошеної СРСР (фото 1948 року). Dostawca: PAP/DPA.

Проте військовий губернатор Західного Берліна Люціус Д. Клей не розгубився і вирішив організувати перекидання довольства повітряним мостом. Тим більше що Друга світова війна мала кілька прикладів використання повітряних мостів постачання впродовж довгого часу. Одним із найбільших на той момент подібних заходів була операція союзників Hump, яка тривала з 1942 по 1945 роки, і її суть полягала в забезпеченні постачання китайської армії з баз в Індії через Гімалаї.

Тому для генерала Клея це не було чимось невідомим та абсолютно новим, і він попросив підтримку транспортної авіації. Тоді ж союзники ухвалили стратегічне рішення про те, що Західний Берлін не можна здати росіянам на розграбування і взагалі – не можна поступатися територіями, які було передбачено відповідними багатосторонніми угодами. Уряди країн-союзників теж дійшли цього висновку, і незабаром операція почалася із залученням транспортних літаків Douglas C-47 Skytrain. Очевидно, що основне навантаження в забезпеченні цього плану, як завжди, лягло на плечі США.

Але як ми вже добре знаємо, у москві не заведено відмовлятися від своїх намірів, і замість того щоб скасувати залізничну блокаду з огляду на явний її обхід, совок пішов далі і влаштував тотальну блокаду міста, поширивши заборону на ввезення вже й вантажів для мирного населення. Сталося це в ніч із 23 на 24 червня 1948 року. Як добре відомо, інтереси мирного населення москву цікавлять у двох випадках. Перше – щоб виправдати свої агресивні дії начебто захистом мирного населення. І друге – коли свої військові дії вони прикривають мирняком. Недарма ж путін якось проговорився і сказав: «Ми подивимося, як вони стрілятимуть, коли попереду будуть жінки та діти, а ми будемо за ними».

А тим часом ситуація набула вже нової ваги, бо постачання військових – це все ж таки не ті обсяги вантажів, якщо йдеться про організацію всього постачання повітрям. Але виклик було прийнято, і 26 червня почалася епопея, яка увійшла в історію як найбільший повітряний міст із усіх, які колись організовувалися. Президент США Гаррі Трумен заявив про те, що Сполучені Штати «не залишать Берлін без допомоги», вже розуміючи потребу міста щонайменше у двох тисячах тонн вантажів щодня.

Першого ж дня в Західний Берлін було перекинуто 268 тонн різних запасів, але з кожним днем їхня кількість зростала. Спочатку американці мали близько сотні транспортних літаків С-47 та аеродроми в Темпельгофі, Гатоу (британська зона), а також найменший аеродром «Тегель» у французькій окупаційній зоні. Літаки приземлялися кожні три хвилини. За кілька тижнів операцію очолив генерал Вільям Х. Таннер, досвідчений організатор вищезгаданого повітряного мосту з Індії до Китаю. Відтоді літаки приземлялися кожні дві хвилини. Це вимагало ідеальної координації повітряного руху та швидкого розвантаження машин.

Восени до забезпечення мосту було залучено більші літаки Douglas C-54 Skymaster, які брали на борт 15 тонн вантажу. Крім того, до складу льотної групи увійшли пілоти не тільки з США, Великої Британії та Франції, а й з Австралії, Канади, Нової Зеландії і навіть Південної Африки. Екіпажі змінювали один одного, а машини були на землі тільки для навантаження чи розвантаження. Така інтенсивність зумовлювала аварії, внаслідок яких загинуло 39 британських, 31 американський та один австралійський льотчики. Але ці втрати не послабили рішучості союзників.

Напевно, все це зараз спостерігають працівники польського аеропорту «Пшемишль», які бачать, як працює авіаміст для України. Щоправда, інтенсивність авіаперевезень нині вже спала, тому що більшість вантажів уже постачається морем. Проте, куди не копни – скрізь аналогії. Москва поводиться так, як поводилася тоді, і слава богу, союзники теж поводяться передбачувано і звично.

Ну, а 30 вересня 1949 року американці здійснили останній політ у рамках операції, що увійшла в історію під назвою «Віттлс». 6 жовтня того ж року британці завершили операцію «Плейнфар». До цього часу совки розблокували шосейні та залізничні лінії в Берлін. Упродовж десятка місяців Берлінський повітряний міст перевіз загалом 2 326 406 тонн продовольства, вугілля, медикаментів та обладнання та здійснив 278 228 рейсів.

Просто щоразу, коли хтось зневажливо висловлюється про допомогу наших партнерів, варто згадати про те, що вони це роблять завжди, коли йдеться про боротьбу з тоталітаризмом, і заткнутися зі своїми «розумними думками». Словом, цього разу ми явно опинилися на боці добра, і добро впізнало нас як своїх. Ми переможемо!