Як уже добре відомо, західна та східна частини Європи, а особливо – Німеччини та зокрема Берліна, стали відновлюватись та розвиватися у прямо протилежних напрямах. Західна частина почала відновлювати інститути демократії та всі атрибути цивілізованого життя. Східна вирішила перефарбувати казарму з коричневого в червоний колір і залишити, як є. Навіть концтабори певний час більшовики використовували за їхнім прямим призначенням. З цього приводу викладач Державної вищої школи технологій та економіки в Ярославі (Польща) доктор Анджей Олейко висловився дуже точно і ємно:
«У той час як західні союзники здійснювали план відновлення німецької промисловості у своїх окупаційних секторах, Совєти вели хижацьку політику, вивозячи цілі німецькі заводи вглиб СРСР. Сталін був стурбований заявами союзників щодо заміни колишньої валюти рейхсмарки на тодішню нову німецьку марку, а також перспективою реалізації плану Маршалла також у Берліні».
Це щось нагадує, чи не так? Те саме федерація коїть сьогодні на окупованих територіях. Знову вивозяться заводи, а буквально вчора пішли повідомлення про те, що вони вже демонтують та вивозять вітряки з Херсонської області. Нічого нового, вони були грабіжниками, залишаються грабіжниками і грабуватимуть завжди і скрізь, куди їх хтось запустить як окупанта. Але тоді союзники дивилися на це як на якусь нову і несамовиту дикість, бо самі вони, навпаки, везли до Німеччини та Берліна все, що було необхідно для відновлення промисловості й запуску економіки.
Дуже скоро ця різниця стала очевидною і переросла в антагонізм. У 1947 році було виголошено знамениту Фултонську промову Вінстона Черчілля, який назвав речі своїми іменами, і конфронтація стала наростати просто неймовірними темпами. І якби вона не вихлюпнулася в Корейську війну, ще невідомо, яким би став світ у такому разі. Очевидно, що найбільш сприятливим місцем для протистояння в Європі був саме Західний Берлін, бо з усіх боків він був оточений землями просовкового режиму та совковими військами, а тому легке удушення анклаву виглядало як щось неминуче. У москві вважали, що можуть розпочати блокаду в будь-який зручний момент, і ось він настав.
31 березня 1948 року совок приступив до блокади постачань до Західного Берліна військових вантажів для американського гарнізону. Одночасно було зупинено одразу три ешелони з боєприпасами, амуніцією та іншим довольством для американських військових. Такі дії були явним і грубим порушенням усіх домовленостей у повоєнній Європі, й загалом стало зрозуміло, яку кінцеву мету ставить совок своїми демаршами.
Очевидно, що йшлося про те, щоб спочатку змусити війська союзників покинути Західний Берлін, після чого – анексувати його вже своїми військами, що стоять поруч. План був простим та грубим, але не силовим. Тобто совок не робив прямих дій для військової конфронтації – він просто не пускав поїзди із забезпеченням для військ союзників, а ми тепер чудово знаємо про ціну втрати логістичних можливостей будь-яким угрупованням військ. У цьому випадку навіть не проглядалася можливість якось обійти поставлені перепони.
(Далі буде)
Дикі та катастрофічні рішення урядовців шредера+меркель щодо знищення ОБОРОННОЇ інфраструктури ФРН та Бундесферу, заведення агентури хуйіла в усі ешелони влади та прохуйіловських штучних партєєк, за гроші самих же німців за газ і нафту з московії, неконтрольоване виведення технологічних та виробничих проектів до Китаю, призвели до знищення локомотиву Європи — НІМЕЧЧИНИ!! Залишилися, лише теліпання продажними язиками – хуйілоферштейн!!!
За рахунок кацапських нафти й газу вони якраз зберігали конкурентоспроможність своєї економіки. А от коли через кацапські авантюри довелося перейти на дорожчі альтернативи, почалися нюанси. З КНР дійсно нюанс вийшов: китайці навчилися, й самі стали клепати, принаймні електромобілі. Ну, але воду в ситі не втримаєш, а з істерією електромобільності ЄС вже попускається, й заборону продажу автівок з ДВЗ з 2035 року скасовано. Але тепер ще й США зі своїми митами нагодилися. Дійсно, непросто. Ну, думаю, Україні би їхні проблеми.