Цей напрочуд приємний і з гарною формою генерал також пояснив і те, що справа солдатів – вмирати, і коли вмирає багато і зразу – це не страшно. І ось така конструкція зайшла публіці зі свистом. Навіть не усвідомлюючи цього, вона зжерла всі ідеологічні закладки, які Контора руками Семенова заклала в цей роман, сценарій та фільм. Усе стало на місце і знайшло своє пояснення. З цієї точки вже можна було вибудовувати героїчний епос.
А тепер повернімося в наші дні. Війну в Афганістані або Чечні за своїми наслідками та масштабами ніяк не можна порівняти з війною в Україні, яка дедалі більше скидається на ту, велику війну за масштабами як руйнувань, так і втрат. Ми свої втрати дізнаємося після того, як розкриємо могили, але тільки Марік дасть 100–120 тисяч, і тільки мирного населення, і якщо прикинути, то зараз загальні наші втрати, з військовими та цивільними наближаються десь до пів мільйона людей за всі дев’ять років війни. Але й противник теж зазнав втрат, яких він не бачив із Другої світової. На його території поки що немає активних бойових дій і мирняку там загинуло небагато, але військових утилізовано вже набагато більше за 250 тисяч, які показує наш Генштаб.
А тепер просто уявімо, скільки їхнього особового складу пройшло війну або зараз воює на нашій землі. Чверть мільйона вже відмінусовано безповоротно (хоча більше). Як мінімум стільки ж – списано через поранення. Тут цей розрахунок простий і, що називається, за класикою: на одного вбитого – троє поранених, двоє з яких підлягають поверненню, один – ні. Тобто тих, що вже «відвоювалися», вже пів мільйона, і зараз в Україні стоїть приблизно 450-тисячне угруповання.
Плюс різноманітні ПВК, і це виходить уже понад мільйон тих, хто прийшов убивати українців зі зброєю в руках. І така кількість уже має власну вагу, як суспільну, так і в історичному та інших сенсах. І якщо після Другої світової совок значився у переможцях, то тепер цього вже точно не буде, і з цим доведеться щось робити і якось пояснювати публіці, що це взагалі було.
І ось просто зараз «не такі» готують ґрунт для того, як усе виглядатиме після закінчення війни. Як неважко помітити, спритні діячі вже намагаються відокремити не лише громадянське суспільство, яке повністю підтримувало війну, а й «наших хлопчиків», які воювали чи просто зараз воюють в Україні. Всі рецепти було залишено ще в тому старому фільмі, а саме: війна – неминуча, солдати ні в чому не винні, а цивільні – тим більше, а вся провина лежить лише на кількох людях, яких, швидше за все, під фініш війни вже не буде живими фізично або буде створено міф про їхню смерть. А на мертвих можна звалити всю провину і відмити Льошу Навального, який є імперцем чистої води, але виявився не потрібним владі, як і Гіркін.
Очевидно, що в хід уже запускаються «старі добрі» рецепти, а з урахуванням того що наша публіка споживає 75–80 відсотків контенту, який якраз і подають фейгіни, гудкови, піонтковські та інша погань, можна не сумніватися в тому, якими каналами це до нас прийде. Охочі можуть переглянути той самий епізод у поїзді для того, щоб виокремити ці конструкції, які ринуть на нас відразу після того, як там усе почне руйнуватися.
Тільки от фокус у тому, що пізній Навальний – це ранній прутін. І якщо ми пробачимо таким «навальним – піонтковським» та іншим, то своїм дітям та онукам ми залишимо повторення не вивчених нами уроків. Принаймні, початок цієї кампанії вже помітний навіть не озброєним поглядом. А ми просто нагадаємо стару істину: «Попереджений – озброєний!»
Важливий допис.
Ні.
Не так.
Обов’язковий для вивчення допис.
У підручник.
Ну, Навальний з певних причин уже не є для нас небезпечним… )))) Але суті проблеми це не змінює: кастет, захований в оксамитову рукавичку більш небезпечний, аніж той, якого ти бачиш і від якого готовий ухилитися.
Для руйнації самої суті рашизму потрібна руйнація Помийної Педерації.
Щоб і ДУМКИ не виникало про загарбання сусідів, щоб МИ стали далЕким зарубіжжям, а ближнім – татари для башкірів, а якути для іркутів та красноярців! При цьому – одні варЯжили для себе турків, а інші – китайців чи японців
Так-так. Тим більше, що Автор підіймає у статті не лише питання виправдання наслідків війни, а й питання її причин.
P.S. Тільки от щодо “варяження”… це, звісно, була красива казочка про “запрошення”, складена після загарбання.
Ну, прогнози з Навальним про його ймовірне “наступицтво” після Пуйла – залишились тільки фантазією. Тож може скластись так, що начебто через Ю. Семенов та “Миттєвості” контора хотіла щось сказати і “відбілювала” нацистів – такого ж самого штибу домисли. Німці були розумними? Так, але ж наш Штірліц їх переграв! Якщо почитати Богомила Райнова, його “Господиня Никто” та інші про болгарського шпигуна Еміля Боєва, то він виявляється крутішим від Бонда. Просто змінились покоління, всі каліки з війни відійшли у вічність, тому змінилась і концепція про бачення війни при Брєжневу.
І ніякої конспірології ))))
Я звернув увагу на те, шо ССивці були досить приємними на вигляд, а ось згаданий генерал – не дуже..Це також був посил контори. В певному сенсі генерал був правий, бо війна – це продовження політики іншими засобами. Коли политики і конторські не досягають мети.
З приводу “не такіх ріян” – всі вони виявляються на кримському питанні.
Легко виглядати богом, коли на тобі гарний одяг від Хуго Боса. А радянські були влягнені наче якісь бомжі.