І зараз можна говорити про те, що той світовий порядок, який склався після Другої світової війни, вже помер. Верховенство міжнародного права більше не працює, а росія відмовилася від цього принципу просто законодавчими засобами, заборонивши застосування міжнародного права для росії, якщо це їй не вигідно. Тож із цим уже можна не робити собі нерви. Лапті граються з міжнародним правом так, щоб використовувати його як маскування для своєї злочинної діяльності. І в цій ситуації, маючи вже формалізоване протистояння проти сформованої осі зла, просто неможливо відіграти, якщо ви чіпляєтеся за правила, а ворог їх відверто ігнорує. Ви просто виходите в боксерський ринг, самостійно замкнувши на своїх руках наручники.
І ось щойно Штати продемонстрували дещо таке, що виходить за рамки звичної парадигми Заходу «стоїмо, не провокуємо». Скажімо так, з точки зору міжнародного права захоплення Мадуро має дуже суперечливий характер, як і захоплення російських танкерів. Так, це право можна вивернути навиворіт і пояснити свої дії якимись нормами, притягнутими за вуха. Але перевзування прапорів на танкерах – це точнісінько те саме. Тож уперше в такому масштабі відвертий безпрєдєл напоровся на такий самий безпрєдєл.
Прутін довго й нудно розповідав про те, як він бажає діяти за правом сильного, а тепер і з ним так вчинили, причому – без особливого розхитування, а зразу і взагалі не звертаючи уваги на те, що лапті закликають до емпатії, якої у Додіка явно ніколи не було. Але що тут важливо – тільки такий метод і починає працювати і, головне – давати результат. Тобто виникла явна чітка альтернатива ставленню до агресорів і показала всю різницю наслідків. Але ще раз: це – працює.
А тепер – деякі історичні аналогії. На тихоокеанському ТВД Другої світової війни, у другій фазі кампанії, американські війська почали поступове звільнення територій від японських окупаційних військ. Зазнавши вирішальної поразки на морі, багато японських гарнізонів залишилися без логістики, і, по суті, кинутими напризволяще, бо майже всюди мова йшла про острови. Так от, керівництво японських збройних сил віддало наказ боротися до кінця, щоб завдати американцям якомога більшої шкоди.
Це вилилося в те, що японські солдати, імітуючи здачу в полон, підривали себе гранатами, забираючи з собою певну кількість американців. Але вони піднімали руки і демонстрували всі ознаки здачі в полон, а отже – начебто заслуговували відповідного поводження. Словом, втрати росли доти, поки не відкинули цю дикість, а просто почали випалювати вогнеметами укриття і печери, без штурму та гри в полонених. Те ж саме було і на європейському ТВД, коли американських військових, які потрапили в полон, СС десятками страчували просто на місці. Кілька таких випадків призвели до того, що есесівців перестали брати в полон, і ті побачили, що з ними почали воювати інакше, а саме – на знищення. Розстріли припинилися.
І, нарешті, Британія, що зазнала масових, а згодом – комбінованих авіаційних ударів по власних містах, спочатку діяла на перехоплення засобів ураження, якими спочатку були і бомбардувальники, а потім – і ракети, але дуже швидко прийшла до простого висновку, що потрібно діяти не просто жорсткіше, а відкинути рефлексію і валити так, щоб завдати ворогу максимальної шкоди.
У результаті військові заводи, які випускали танки, літаки та інше, почали скидати оберти і навіть зупинятися. Але при цьому разом із заводами та військовими об’єктами – майже в щебінь знесли Кельн, Дюссельдорф, Дрезден, Кіль та інші міста. Тобто військовим просто розв’язали руки, і ті стали діяти так, як це було необхідно в такому форматі війни. Результат ми знаємо. І, нарешті, американці знесли логістичні центри Хіросіми і Нагасакі не стільки для того, щоб залякати японців, а щоб кардинально зменшити їхні можливості під час десантної операції на материнські острови.
Між іншим, повинно було полетіти до Токіо, але погодні умови склалися так, що відпрацювали по запасних цілях. Інша річ, що цього було достатньо для завершення війни. Але принцип – той самий: щойно з агресором перестають гратися в пісочок, ситуація відразу стає адекватною. І ось у виконанні Додіка всім було показано приклад того, як воно працює.
Тому Європі пора прокинутися остаточно і перестати бути терпилом, ну, а нам після сьогоднішньої атаки на столицю теж потрібно зробити свої висновки і зробити все правильно. Банк цілей там величезний, але через обмеженість засобів ураження саме зараз потрібно звернути увагу на найболючіші цілі. Гадаю, всім зрозуміло, про що йдеться. В будь-якому випадку, нам просто категорично не можна допускати навіть натяк на те, щоб ворог припускав, що ми будемо боксувати з ним, маючи застебнуті наручники. Словом, так це виглядає просто зараз, а далі – побачимо.
Саме так. Необхідно відкинути рефлексію. Основне гасло”Хороший кацап це кацап #200″
А кацап що мешкає у придністров’ї теж хоче стати “хорошим”.
Все так, ми майже не приділяли уваги іхнім ТЕЦ і енергетиці. Удари по НПЗ і ГПЗ добре, але про побут москаликів не треба забувати. Сьогодні були удари по 4 містам по іхній енергетиці. Треба більше і брати за цілі північні міста, там холодніше.
Асиметрична відповідь і є ударом по самому болючому, там де зараз -30 по цельсію, це дуже сильно стимулює на роздуми.
Бити по тец там де 30 і більше морозу. Це нормально. Нпз почекають
Навколо москви такий прошарок ппо, що надіслати подарунок дуже не просто і дорого, але “закачати трубу” десь поблизу і показово-то діло.гадаю можливо і з часом москва теж отримає своє.нажаль укрсучвлада(с) робить з нас терпіл і з цим вже пора щось робити, бо і вони з нами грають у бокс, а ми з ними у шахи
“майже в щебінь знесли Кельн, Дюссельдорф, Дрезден, Кіль та інші міста.”-в Дрездені не було ніяких значних військових об’єктів, і його до квітня 1945р. не бомбили. Операцію “Вогняний шторм” провели вже на завершення війни, і шкода була чималою, але вона жодного воєнного значення.
Найбільше постраждав Гамбург в 1942р. при операції “Вогняне море”. Було знищено більш ніж 200 тис. житлових одиниць.
А вот например менее известный Хильдесхайм разбомбили в 22 марта 1945 года, когда война уже шла к концу. Причем целились именно в старый город, известный своей сохранившейся фахверковой архитектурой, хотя одним из градообразующих предприятий был химзавод Бош. Тот остался цел.
ЧСХ, немцы тоже сначала не бомбили абы что – в основном целились в военные и промышленные объекты. Но тут алойзыч психанул, типа Битва за Британию идет как-то чересчур медленно, и потребовал вбомбить Англию в каменный век – чтобы британцы испугались и подняли лапки. Считается, что это стало одной из причин его проигрыша – вместо того, чтобы поднять лапки, британцы сказали “keep calm and carry on”; британское производство получило передышку, нарастило производство; а RAF вскоре достигло преимущества в воздухе.
Когда же дело дошло до того, чтобы бомбить Германию, мнения у британского генералитета разделились. Многие считали, что ошибку немцев повторять не надо. Но вот командующий RAF тоже был поклонник теории “вбомбить в каменный век”, прицельно по жилым кварталам. Лишь когда эта тактика показала себя бесполезной – по той же причине, что и у немцев – британцы, снова стали бомбить в основном инфраструктуру. И тут да, без рефлексии. Хотя часто дело шло даже не о рефлексии, а о том, что не знали, что бобмят: стоят какие-то дома в Пеенемюнде, не до аккуратности – и гибнут сотни пленников концлагеря. И все равно, как в случае с Хильдесхаймом, съезжали то и дело до “вбомбить”.
Что же до сегодняшнего для, то акт терроризма со стороны раиси очевиден. И симметричные, и даже ассимметричные меры нужны и оправданы. Но вот не будет ли это повтором ошибки алойзыча? Мы же знаем, как нараисе бунтуют: реальный бунт – только шарфом из табакерки. Мне, москалю из Германии, не видно. Я ответа не знаю.
Дрезден янкі розбомбили: а) тому, що могли (панування у повітрі);
б) підстрахували напрямок до “Альпійської фортеці”;
в) дуже зручні орієнтири та ціль – на одній прямій вокзал, сортувальна станція, мости через Ельбу, шосейні розв,язки – похибки наведення все одно у еліпс цілі;
г) можна торочити дядечкові Джо, як вони сильно стараються рускім допомогти…
Доля зоопарку та усіляких музеїв – до сраки.
…виходите в боксерський ринг, самостійно замкнувши на своїх руках наручники.
“Чтобы раздавить гадину не нужны руки. Достаточно раздавить ее ногами.” (с)
каРФаген должен быть разрушен!
Юрий Нестеренко
Формула мира
https://yun.complife.info/verses/peace2.txt
Трамп навіть перейменував міністерство оборони в міністерство війни)))
Я чула про випадок, коли на одного хлопця напали хулігани, а він виявився спортсменом з якихось там “єдіноборств” і зламав їм колу лікоть, кому коліно. Їхні батьки обурились і подали до суду, мовляв, їхні сини не знали, що він так вміє, і що треба було нанести невеличкі травми замість каліцтв, що це перевищення самооборони і наджорстокість. Але у тата хлопця були зв’язки і вони пішли ні з чим.
Нам давно настав час “ламати лікті і коліна” ворогові. Ми не на олімпійських іграх. Проте з нинішньою владою це неможливо.
Так-то воно так, але Додік цілком поділяє погляди пуйла і Сі щодо зламу світового порядку. Він як добросовісний учень чи агент просто поділив із ними світ : він у Західній півкулі порядкує,а вони у Східній. Весь його запал продемонстрований на Венесуелі,раптом опадає,коли діло доходить до України і того,що витворяє тут “друг” пуйло.Тут у нього одразу теплота якась по ногах текти починає і він перетворюється на ласкавого пуделька,який підгавакує двом скаженим псюрам. США просто зараз демонструють імперіалістичні замашки відомих “збирачів земель”,зазіхаючи на Гренландії і роблячи,поки що, приховані натяки Канаді. Осьдечки проблема. А Конгрес і американський народ все це лайно ,видно влаштовує.
Якось це не клеїться із захопленням кацапських танкерів на виду в кацапських військово-морських ночв.
Грати треба в одну гру, і по одним і тим самим правилам. Тобто якщо один грає в шахи, а другий в бокс, то результат дещо передбачуваний. І та внутрішня готовність переходу до агресії “бєз раскачкі”, про яку йшлося в першій частині, має бути. Але її нема. У “цивілізованої” людини, уряду, суспільства тощо. Тому що “цивілізованість” і є боротьбою з природною агресивністю Хомо. Деякий час ще вдавалося балансувати між агресивністю та “терпільністю”, а потім все пішло шкереберть… Але це вже інша історія.
Вибачте, но це маячня. Підіим’яв Венесуелу, Трамб добре дав по пиці що путлеру, що сі. Їхні втрати дуже величезні. Причому, як в грошах, так і в престижу.
А у нас есть баллистические ракеты которые летят 500 километров и больше что бы долетать до масквы ?
При Порошенко начали делать “Сапсан” и “Гром” но когда к власти пришел Зеленский он эти программы позакрывал и сосредоточился на создание “Украины в смарфоне” ну и на будiвництві доріг по которым маскали сюда и вехали.
Все вірно Автор написав. Принцип ,, око за око,, старіший і мудріший і завжди працює. Не те що терпильське ,, підставити іншу щоку,,.