Думки про наліт (Частина 3)

Коли мова заходить про Францію, то більшість людей за її кордоном знають два знамениті собори – паризький Нотр-Дам і згаданий Сакре-Кер. Насправді для історії Франції набагато важливішими є два інші собори. Перший із них – Нотр-Дам у Реймсі. Він ледь не удвічі масивніший, ніж паризький, а важливий він тим, що саме там коронувалися всі королі і королеви Франції, до речі, наша королева Анна – теж, і те саме Євангеліє, про яке ходять легенди, було представлено саме там.

Тому коли була Стоденна війна з Англією, на кону стояв французький престол, і головні баталії розгорталися за те, щоб отримати під свій контроль місце коронації. Якби це сталося, король Річард міг би стати королем Франції, але йому це не вдалося, хоча він чудово розмовляв французькою й мав підтримку місцевого населення, але до Реймса так і не дістався, а тому його не коронували як короля Франції. А ось другий собор, який став усипальницею французьких королів, – якраз Сен-Дені. Під час Французької революції усипальницю було розграбовано, а останки розкидано, та монахи зібрали все, що можна було зібрати, і повернули на місце. Ця усипальниця там є й досі.

Ті, хто відвідає цей собор і не пошкодує 12 євро, зможуть потрапити в основну частину усипальниці й побачити місця спочинку такої великої кількості історичних персонажів, знайомих нам з дитинства з романів того ж Дюма, що в це просто важко повірити. І, здавалося б, це місце повинно було б стати центром паломництва туристів, але його (було, може, зараз щось змінилося) виключено з усіх туристичних маршрутів, бо воно розташоване в «червоній зоні». Туди не рекомендовано добиратися, тому що навколо – мігрантські, арабські та африканські квартали з усіма відповідними наслідками. Якщо туди й проводять екскурсії, то вже у супроводі навченої охорони.

Так от, ми там побували, все це побачили, а потім рушили на огляд місцевих кварталів, щоб побачити всі ці пристрасті. У підсумку ретельного огляду не вийшло, тому що почався дощ, і нам довелося його пересидіти в «Макдональдсі», який у Франції – конюшня порівняно з нашими, після чого ми спокійно, через блошиний ринок дійшли до метро і поїхали навіть без найменшого натяку на пригоди. А все тому, що всі вербальні маркери вказували місцевій публіці на те, що це – не французи, перевантажені емпатією, а інші люди, і з’ясовувати, хто вони, немає сенсу, бо профіту явно не буде, а проблеми цілком можуть бути.

Цей довгий відступ було зроблено тільки для того, щоб повернутися в ту точку, звідки цей відступ виконано. Зелень спровокувала широкомасштабне вторгнення тому, що виставила Україну в очах психопата і садиста, яким є північний сусід, жертвою і терпилом, причому безтямним і з фонтаном прибитої емпатії. Будь-який фахівець із криміналістики скаже, що така безвідповідальна та безголова поведінка на очах досвідченого злочинця просто не могла не привести до подібного ходу подій, і ми отримали те, що маємо. Упевнений, що тільки за це потрібно буде судити все політичне керівництво України, коли для цього настане час. Але зараз – про інше. 

Колективний Захід дуже довгий час упорювався своєю емпатією настільки, що всі агресивні сили світу підняли голови і зрозуміли, що з цими терпилами можна зробити все, що завгодно, причому своїми діями можна отримувати цілком пристойний профіт. І ось недобиті імперії зла, якими безумовно були росія та Китай, почали діяти як прямо, так і через своїх численних проксі. У результаті світ почав палати з усіх боків, а Захід усівся на свого коника «не допустити ескалації» в той момент, коли була актуальною парадигма «бити на випередження». Але нічого з цього не сталося, бо там вирішили, що якщо не провокувати агресора, то можна буде уникнути війни в себе. Тим самим вони поховали формулу, заповідану Черчіллем: «Коли між ганьбою та війною ви обираєте ганьбу, ви отримаєте і ганьбу, і війну».

Тільки зараз це стало доходити до деяких урядів Заходу, і ось зараз виникла ситуація, в якій той, хто хоче прозріти, має для цього всі можливості. Адже не є таємницею, що саме росія і Китай вирішили обвалити повоєнний світовий порядок і роблять це де-юре і де-факто. Де-юре вони практично повністю кастрували ООН як міжнародний інструмент підтримання наявного світового порядку. Потрібно подивитися правді в очі і просто розпускати цю організацію або організувати масовий вихід із неї, бо сенсу в ній немає абсолютно ніякого. Основну статутну функцію ООН – запобігання війнам – повністю змито в унітаз, а головне – мешканці синекури навіть не імітують жодних рухів у цьому напрямі.

(Далі буде)