Думки про наліт (Частина 1)

Авторка перекладу: Світлана

Цієї ночі ворог здійснив масовану атаку на Києву, і не летіло по столиці тільки те, що могло запускатися з літаків стратегічної та важкої авіації. Чому літаки не брали участі в нальоті – це окрема тема, хоча, звісно, вона зі сфери версій і припущень, але все інше летіло саме по столиці. Це виглядало приблизно так:

Сподіваємося, що колеги пережили ніч без втрат, а далі – невелике підбиття підсумків, яке не буде схоже на попередні. Власне, описувати те, що летіло, немає сенсу, бо до цього моменту всі, кого це цікавить, уже бачили зведення, а кому це не потрібно – не станемо зайвий раз нагадувати. Тому підсумки будуть дещо іншими.

Цього разу ворог однозначно ставив своєю головною метою винесення навіть не об’єктів критичної інфраструктури, хоча їм теж дісталося, а саме житлової забудови. Скажімо так, у мене є досвід участі в судових розслідуваннях, чим займався кілька десятків років, тому зіставлення фактів було основою моєї роботи і, зрештою, оформилося у профдеформацію. І цього разу я маю більше ніж достатньо фактів, щоб зробити саме такий висновок.

З усіх зрозумілих причин ці факти я не стану тут наводити, бо їх було отримано не з якихось інформаційних джерел і навіть не зі слів очевидців. Сьогодні саме ці факти мені довелося спостерігати особисто і, що називається, в момент скоєння злочинів, і це були саме злочини воєнного характеру, які безумовно, повинні будуть розглядатися трибуналом. Справа в тому, що епізод нальоту, який мені довелося спостерігати особисто, чітко і безумовно вказує на те, що атаку саме житлового сектору було виконано умисно і дії ворога було спрямовано саме на той результат, який і було отримано в підсумку.

Характер атак, напрямок руху засобів ураження та деякі інші чинники прямо і безумовно виключають будь-які інші варіанти, які зазвичай висуває противник у такому випадку, щоб подати свої дії як конвенційні. Я спостерігав за роботою слідчих на місці і сподіваюся, що все було задокументовано як слід, бо саме такі речі повинні однозначно бути представленими на розгляд воєнного трибуналу. Так, це може статися не завтра і не післязавтра, але безумовно станеться, коли світ пройде смугу відвертої шизи, в якій зараз перебуває.

Але зараз, саме в середині цієї смуги, слід звернути увагу на важливий момент, який має свою передісторію. Я навмисне не читав загальні новини, які йдуть із самого ранку, щоб не «замилилося око», а тому просто припускаю, що частина преси або різного роду експертів сьогодні напишуть, що ворог коїть безпрєдєл на тлі «мирних переговорів», і будуть розвивати якісь теорії з цього приводу і поведуть своїх читачів у ментальну пастку. Навмисно чи з дурості визначається хибний тон для подання інформації, яка не працювала, не працює і не працюватиме. В результаті виходить усім відома ситуація із завищеними очікуваннями. Насправді це зовсім не безневинна, а вкрай небезпечна формула, яка може дорого обійтися як окремій людині, так групі людей чи цілому народу.

Таке відбувається не тому, що опонент виявився покидьком, а тому, що спочатку ми самі нагородили його чеснотами, яких у нього взагалі не було. Тобто ми не змогли, а частіше – не захотіли надати йому тверезу оцінку, а оцінювали його не за об’єктивними показниками, а за власними уявленнями про те, якою має бути нормальна людина і як вона діятиме в тій чи іншій ситуації. І просто уявімо, що завдяки нашій емпатії ми цілком доброзичливо спілкуємося з пацієнтом, який начебто усміхається і навіть має краватку і пенсне, але він – людожер і розглядає вас як свою майбутню страву, а щоб не сполохати – демонструє респектабельність.

(Далі буде)