Але найцікавіше, і, на жаль, до болю знайоме з’ясувалося далі. Після того як кількох помічників Бібі викрили в роботі на катарських замовників, кроляча нірка показала свою глибину. Фокус тут ось у чому. Той самий глава служби безпеки канцелярії, який має стежити за дотриманням режиму таємності, робить це двома інструментами. Перший – будь-який претендент на посаду в канцелярії прем’єра зобов’язаний пройти перевірку і, відповідно – схвалення або відхилення ШАБАК.

У разі схвалення він ознайомлюється з інструкціями та положеннями, які регулюють обіг таємної інформації, а начальник служби безпеки контролює дотримання цих нормативів. І все начебто красиво, але, як відомо, чорт ховається в деталях. І тут – саме той випадок.

Прем’єр має як штатних, так і позаштатних помічників та консультантів. Ті, які перебувають у штаті, якраз і проходять усі перевірки та піддаються контролю ШАБАК, а з позаштатними – інша справа. Через те що вони за штатом, то їх вважати співробітниками державного апарату не можна. А якщо так, то… правильно! Вони не проходять перевірку спецслужб узагалі. Що стосується інструкцій поводження з таємною інформацією, то, перебуваючи поза штатом, вони не мають права їх навіть бачити. Відповідно, начальник служби безпеки не має права контролювати їхню діяльність, хіба що приставити за ними нагляд, але й тут – не все так гладко.

Голова цієї служби звернувся із запитом до ШАБАК про те, що йому слід робити, якщо він помітить у діяльності позаштатних співробітників якісь підозрілі дії, та відповіді на запит не отримав. Напевно, тому, що ШАБАК безпосередньо підпорядковується прем’єру. Коло замкнулося. І ось один із фігурантів кримінальної справи про розголошення секретів Катару, проваливши перевірку ШАБАК, став позаштатним консультантом Нетаньягу, і в такому разі його ніхто не має права контролювати.

Ну, а сам Нетаньягу цих діячів бере на таємні військові об’єкти, закриті наради з військовими, де ці самі таємниці ллються просто річкою. І виходить, що не маючи офіційного допуску до такої інформації, діячі одержують його під прикриттям самого прем’єра. І вишня на торті. Коли скандал спалахнув на повну силу, Нетаньягу заявив про те, що раз позаштатні співробітники не мають обмежень у плані ведення бізнесу, то можуть заробляти гроші так, як вважають за потрібне, а через те що Катар не є офіційно ворожою країною, то і з Катаром – у тому числі.

А тепер ще раз. Прем’єр тягає із собою осіб, які не мають доступу до військової та державної таємниці, туди, де одна суцільна таємниця. Ба більше, зафіксовано як мінімум один випадок, коли військові передали одному з цих людей таємні документи, а той переправив їх у Катар. Це тому, що військовий був упевнений, що в оточенні прем’єра не може бути осіб, не допущених до секретів і таємниць. І при цьому Бібі розповідає про те, що його помічники можуть вести бізнес із катарцями та отримувати від них гроші за свої послуги…

Усе це до того, що в нас було точнісінько таке саме. Єрмачатина тягала на такі наради дівах без допуску і з дуже сумнівним родоводом. Ну, а як призначали послиць – колишніх ескортниць, усім добре відомо. Адже посол, у тому числі, – носій державної таємниці та інших секретів. Словом, будемо сподіватися на те, що майбутні зміни щось змінять на краще. У нас така надія з’явилася, Ізраїль її практично не має. Бібі чітко окреслив свою позицію, і судячи з усього, він ще довго буде прем’єром.

6 коментар до “Через призму Ізраїлю (Частина 2)”
  1. > Ну, а сам Нетаньягу цих діячів бере на таємні військові об’єкти, закриті наради з військовими, де ці самі таємниці ллються просто річкою.
     
    > Це тому, що військовий був упевнений, що в оточенні прем’єра не може бути осіб, не допущених до секретів і таємниць.
     
    Ну, от тепер відомо. Цікаво, тепер ізраїльські військові на нарадах переконуються, що серед тіл, які притяг із собою Нетаньягу, немає лівих персонажів?.. Це ж їхня відповідальність також, чи не так?

  2. Не вистачає тільки кримінальних справ на тих людей які захищали цивільних від хамас і буде один в один .

  3. У світі, і не тільки в нас, складається цікава ситуація: відповідальність за законом несуть ті, хто намагається його дотримуватися. Ті, хто плює на закон – звільнені від відповідальності. Це дуже спокусливо і так звані “владарі” хизуються один перед одним тим, наскільки глибокими є їх плювки. Їх розбещеність просто зашкалює… І це сіє в людях зневіру і відчай… і спокусу вчиняти так само: “чому їм можна , а мені – ні”. З іншого боку, на кому, як не на них може бути продемонстрований дуже наглядно невидимий Закон, який ще називають Законом Карми… що посієш – те й пожнеш… Кажуть, зараз відбувається Квантовий перехід і всі постають у всій своїй красі: виродки – у своїй виродженій убогості, Люди – у своєму сяючому світлі. Благослови нас Боже бути Людьми! Завжди! І збережи нас від спокуси! Дякую пану Анти-Колорадосу за статтю.

    1. > У світі, і не тільки в нас, складається цікава ситуація: відповідальність за законом несуть ті, хто намагається його дотримуватися. Ті, хто плює на закон – звільнені від відповідальності.
       
      Неправда. У світі не завжди так, як у нас. Україна — одна з найкорумпованіших країн у Європі, корумпованіші за неї (за корупцією саме в державному секторі, за який мова) — лише Боснія і Герцеговина, Білорусь і кацапія. І водночас, у Європі багато країн, які просто небо і земля порівняно з Україною за цим критерієм.
       
      > і спокусу вчиняти так само: “чому їм можна , а мені – ні”.
       
      І саме тому вони висувають й обирають у владу саме таких, так? Щоби ті «і самі „жили“, і людям давали „жити“», так?

  4. “Словом, будемо сподіватися на те, що майбутні зміни щось змінять на краще. У нас така надія з’явилася, Ізраїль її практично не має. ”
    Особисто я не побачив такої надії саме у зв’язку з призначенням Буданова головою ОПи. Поясню свою позицію: саме через опитування КМІС. Військові мають величезниу довіру суспільства і не залишають Боневтіку шансів на переобрання. Тому Боневтік Бонедали відриває авторитетних війскових від війська, перетасовує іх на посадах. Для того, щоб керівник високого рангу міг одразу ефертивно працювати, він повинен перетягти з собою певну частку своїх підлеглих, у випадку ОПи – досвідчених кадровиків. Це додатково послабить військових (бо бути згуртованою командою на цівільній службі їм не дадуть). Переміщення голови СЗР на ГУР також вимагатиме переміщень. Додатково ходять чутки про зняття Сирського, це також потягне переміщення команд. Мабуть це найбільше потрібно воючий країні.
    Тому ситуація не така вже райдужна.

Коментарі закриті.