Автор перекладу: Світлана
Аеропорт великої азіатської країни, зона паспортного контролю. На вулиці вирує тропічна злива і сильний вітер. Службовці уважно звіряють паспорти з особами пасажирів. Просять стати перед камерою, довго жестикулюють, щоб іноземці зрозуміли, як повернути голову, щоб правильно потрапити в об’єктив. У деяких ще сканують відбитки пальців. Галасують діти, втім, пасажири з дітьми стоять в окремій черзі до віконця, над яким горить напис «Пасажири з дітьми та інваліди». Це – найкоротша черга, що має вигляд упорядкованої змійки, а не величезного стада, як перед рештою вікон.
За склом сидить, явно стомлений, смаглявий чорноволосий службовець і на автопілоті виконує необхідні процедури. Раптом у залі відчиняються двері на вулицю, і в нього вривається шум дощу та ревіння двигунів літаків. До зали рішуче вривається група з 10–15 осіб, повністю мокрих та розлючених. Вони з лайкою намагаються прорватися через неробочий пост, але їм перепиняють шлях двоє величезних військових із автоматами. Їхні голови прикрашають дивного вигляду тюрбани та чорні, як смола, бороди. Мокра група тицяє їм у ніс свої документи і щось голосно вигукує, військові вдають, що не розуміють англійської, а можливо, вона їм і не потрібна.
Через кілька секунд хаосу військові перезирнулися й мовчки, без жодної зміни виразу обличчя зняли автомати із запобіжника та прийняли стійку для стрільби стоячи. Старший групи зробив жест своїм супутникам, щоб ті зупинилися й замовчали. У відповідь один з військових хитнув стволом у бік віконця для інвалідів. Старший чортихнувся і повів групу у вказаному напрямку. Там він став розштовхувати пасажирів, а службовець за віконцем начебто випав зі своєї дрімоти і зацікавлено витріщився на сцену, що розгорталася. Тим часом з іншого боку лінії паспортного контролю з’явилися ще двоє військових з автоматами і стали якраз навпроти цього віконця. І тут старший групи розгорнув свої документи і голосно, щоб службовець за вікном усе добре почув, заявив:
– Ми – дипломатична місія. У нас дипломатичні паспорти, і ми маємо пройти без перешкод.
Службовець зробив паузу, а потім одягнув окуляри і набув поважного вигляду.
– Мені шкода, сер, але тут проходять паспортний контроль тільки інваліди та пасажири з дітьми.
– Ви нічого не зрозуміли. Ми – дипломати, і ось ці документи підтверджують наш статус згідно з Женевською конвенцією.
– Дозвольте уточнити, сер. Серед вас є пасажири з дітьми чи інваліди?
– Чорт забирай! Серед нас немає ні інвалідів, ні дітей. Ми – дипломати! Подивіться на колір обкладинки наших паспортів.
– Вибачте, сер. Я не одразу зрозумів суть вашої проблеми. Ви в жодному разі не повинні проходити паспортний контроль разом зі звичайними пасажирами. Для вас є окрема зона проходження паспортного контролю, але вона знаходиться не тут, а в терміналі С, і вам обов’язково треба туди…
– Ви знущаєтесь? Нас звідти прислали сюди і сказали, що в тій зоні – ремонт і що ви повинні допомогти…
– Сер, мені дуже неприємно в цьому зізнаватися, але я не володію жодною з будівельних спеціальностей, і тому навіть якби дуже хотів допомогти якнайшвидше відремонтувати зону контролю в терміналі С, боюся, це б не допомогло…
– Так! Мені зараз терпець урветься…
– Не турбуйтеся про це, ось буквально за рогом у нас чудовий, чистий туалет…
– Та що ви таке верзете? Ви знаєте, з ким ви розмовляєте? Я – держсекретар!
– Хвилиночку…
– Що хвилиночку?
– Я зараз перевірю за переліком хвороб, які дають інвалідність… Ні, сер. Такого в переліку нема.
– Ви що ж, не знаєте, хто такий держсекретар?
Службовець поважно поправив окуляри на переніссі, випрямився і повільно та чітко промовив:
– Вибачте, але я дію суворо в рамках службових інструкцій і настанов. У цьому випадку я зобов’язаний здійснювати паспортний контроль інвалідів і пасажирів з дітьми.
– Трамп!
– Де?
– Та не «де»! Я – держсекретар, а президент – Трамп! Тепер вам усе зрозуміло?
– Мабуть, так. І більше того, я вам глибоко співчуваю…
– Чому ви співчуваєте?
– Всьому, сер: і тому, що у вас президент – Трамп, і що вам доводиться працювати у нього держсекретарем, – але нічим допомогти не можу…
А злива тільки починалася, найпотужніша фаза шторму ще була попереду.