Між іншим, сам збожеволілий маразматик знає дані, наведені вище, і розуміє, що не сьогодні-завтра, за ним прийде стара з блискучим лезом і скаже йому: «Прошу голитися!», і ця перспектива лякає його до переповнених валіз. Тому-то він і наказав придворним ученим та алхімікам виготовити для нього еліксир безсмертя. Але, як ми пам’ятаємо, історія має безліч прикладів того, як умілі фахівці ґрунтовно патрали царську скарбницю, імітуючи бурхливий процес виготовлення чарівного зілля. Зрозуміло, що на цей клич вони злетілися як мухи на царські валізи. Але тут є й інші епізоди історії.
Нещодавно мені довелося згадати деякі історичні моменти в тому плані, як після битви з поляками, у складі яких було безліч вояків Яреми Вишневецького (який був таким собі українським втіленням Влада Цепеша — Дракули), Богдан викупив у своїх союзників — кримських татар — усіх полонених катів, які рубали голови і садили на палі просто селами і містечками в Україні. Викупив тільки для того, щоб ті понесли заслужену кару.
Так ось, прутін не має піти просто так і тим більше — не має покататися на лафеті. Звісно, ідеальним був би військовий трибунал і відповідний вирок, але з різних причин це навряд чи здійсненно. Зате цілком можливий інший варіант. Курятник рухається в бік системної кризи, і як вона розвиватиметься — можна тільки припускати. І тут ми пропонуємо одну з можливих версій подій і, відповідно, побажання упирю дещо іншої долі.
Тут ми просто нагадаємо про те, що 17 березня 1985 року в Румунії відбулися вибори, на яких при явці майже 100% практично всі голоси були віддані за Фронт національної єдності — партію Чаушеску. Щоправда, альтернативи там не було взагалі, навіть формальної, але проголосували всі за «дорогого товариша Ніколае». Він уже був старим дідусем і напевно, вже не планував проводити голосувань, оскільки все і так зрозуміло. Але через 4,5 роки все скінчилося, і діда поставили до стінки разом із його дружиною. Перед цим провели блискавичний суд і розстріляли тут же, просто вивівши із зали, де слухалася справа.
Усе це до того, що навіть найзапекліший диктатор із непохитною владою, сумнівів у стійкості якої не може бути, все ж таки може впасти в одну мить. І що найцікавіше — судять диктатора його ж судді, а розстрілюють — його ж військові. Таких прикладів в історії — неміряно. Але на відміну від того ж Чаушеску, прутін допустив рішучий дисбаланс. При тому, що населення курятника бідніє і — що важливіше — втрачають величезні гроші багаті Буратіно, сам він продовжує стрімко багатіти. А що найнеприємніше, обсяги цього багатства добре відомі занадто багатьом товаришам.
Тобто, поки прутін багатів одночасно з великим прошарком товстосумів і при відносно ситому населенні, це нікого не дратувало. Але ось коли він продовжує багатіти при тому, що в інших маятник хитнувся в інший бік — це завжди створює напругу, яка може розрядитися миттєво і, головне, через дріб’язковий привід. З урахуванням же того, що багато людей, які знають секрети грошей прутіна, вже зараз знають, як можна собі відхопити великий шматок, якщо тільки цар спіткнеться — вони чекають свого моменту, як стерв’ятники над кабаном, що здихає.
І це — не фігура мови. Коли від диктатури починає йти душок мертвечини, стерв’ятники не тільки стають напоготові, а й не пропустять моменту, щоб дати диктатору фінальний пендель, після якого той вилетить зі свого трону і втратить контроль над багатствами, які тут же почнуть ділити колишні холуї. Просто згадаємо про золото партії Третього Рейху або золото совка. Буквально за пів кроку до обвалу, гігантські кошти були виведені в тінь за заздалегідь продуманими схемами так, що більшу їх частину потім не знайшли.
Зауважимо, у випадку з Горбачовим гроші пішли навіть з урахуванням того, що той не застрелився або не наклав на себе руки іншим чином. Просто сьогодні скарбниця ще була повна, а завтра там наче нічого й не було. Це урка Янукович зміг піти зі скарбницею, а Михайло Сергійович залишився при своїх, тобто — з плямою на лобі.
(Далі буде)