Доповнення на ніч

Авторка перекладу: Світлана

Із серії «Проти ночі»

Сьогодні весь день ворожа преса тупцювала по двох темах. Перша з них стосується запитання про те, куди котиться нафтова промисловість у світлі чергових ударів по нафтових активах і у зв’язку з якимись фантастичними знижками, які доводиться робити для покупців нафти. Ну, а друга стосується ДТП з генералом, який зранку вирушив на роботу в генштаб, але несподівано для себе приїхав на концерт Йосипа Кобзона. Ось ці дві теми легкими штрихами ми й накидаємо наприкінці дня.

НАФТА

Власне, інформація про те, що індусам і китайцям російська нафта продається вже не зі знижками, а з чимось на кшталт доплати за мудру політику царя, стало відомо ще минулої п’ятниці. Провідні світові агенції, спираючись на дані своїх джерел на індійських і китайських нафтопереробних заводах, повідомили про просто неймовірні знижки, які ті отримують від лаптів. Такого фестивалю не було з часів пандемії, але тоді всім було зрозуміло, що відбувається, а зараз – інша річ. Проте ворожа преса старанно оминала цю тему, засипаючи ефір другорядними новинами.

Але удар по морському порту Тамань, завданий минулої ночі, змусив повернутися до цієї теми вже з інших причин. Тому з раннього ранку там стрічки новин просто завалено міркуваннями про те, що взагалі відбувається з експортом нафти. В результаті там пишуть приблизно таке:

«Обвальне падіння цін на російську нафту після санкцій США щодо «Роснєфті» та «Лукойлу» вдарило по фінансах нафтових компаній, які цього року вже стикнулися з падінням прибутків у 2–3 рази. За поточної ціни сорту Urals нафтовикам насилу вдається покривати капітальні витрати на низці родовищ… Минулого тижня головна експортна марка російської нафти продавалася за кордон по $34–36 за барель – рекордно дешево з пандемії, а знижки на неї встановили максимуми з початку війни – $23–25 за барель. За окремими партіями для китайських НПЗ дисконти сягали $35… Ціни близько $40 за барель Urals ледве вистачає, щоб покрити витрати на видобуток нафти зі свердловин та її транспортування до порту… Деякі родовища, у віддалених регіонах та з дорогою у видобутку нафтою, взагалі могли стати збитковими. «У плюсі» перебувають зрілі поклади Поволжя і Західного Сибіру з низькими операційними витратами, великими запасами та близькістю до труби».

Словом, уже немає апломбу та впевненості у завтрашньому дні, зате є прогнози дуже недоброго змісту. А з урахуванням того, що все це розгортається впродовж останніх 4–5 місяців, коли з одного боку почали тиснути санкції, а з іншого – наші військові взялися за знищення всієї нафтової інфраструктури, починаючи з добувних платформ і закінчуючи танкерами, нічого хорошого попереду не проглядається. Зрозуміло, що демонструвати паніку там ніхто не буде, бо зразу прийдуть «люди в цивільному», але ось такі міркування вже стали чимось звичним.

ГЕНЕРАЛ

Про те, як на роботі згорів генерал ворожого генштабу, ми вже докладно писали, а додати до цього можна лише реакцію фюрера на те, що його військові так невдало катаються на автомобілях. З цього приводу є така інформація:

«Володимир путін виявився вкрай незадоволеним черговим убивством генерала у москві. Якщо пам’ятаєте, після загибелі генерал-лейтенанта Ігоря Кириллова рік тому президент назвав це «проколом» наших спецслужб. Але це вже третя загибель важливого генерала у столичному регіоні за останній рік. Відомо, що вже в обід путін зажадав термінової доповіді від Валерія Герасимова (Сарваров був у його підпорядкуванні, дуже досвідчений військовий), Андрія Бєлоусова та Олександра Бортнікова.

Кажуть, президент був дуже злий і натякнув голові АП Вайно на бажання відправити Бастрикіна на пенсію. Рішення це, звісно, не прийнято, проте подібні вбивства в російській столиці є демонстрацією провалів у боротьбі з диверсіями на нашій території. Співрозмовники у спецслужбах спантеличені, але водночас зазначають, що це війна, а отже, жертвою подібних атак може бути будь-який військовий».

Інші джерела говорять про те, що фюрер був настільки розлючений, що діставав вміст валіз і шпурлявся у вказаних вище осіб, точніше – в їхні обличчя. Ну, а останню фразу цитати написано аж надто політкоректно, бо коло цілей навряд чи закінчується військовими. Ось тому цар і психував.