Думка, що вбиває (Частина 3)

Нинішня теорія боротьби за «русскій мір» має приблизно той самий алгоритм. Щоправда, до теорії пролетарських воєн щедро додано імперські мотиви Третього Рейху, але в основних рисах все нагадує схему, виведену Борисом Шапошниковим у своїй книзі «Мозок армії». Це дуже цікава та пізнавальна книга, недаремно на неї так часто посилається Віктор Суворов. Але вона цікава не лише висновками, про частину яких ми писали вище, а й тими цитатами, які наводить сам Шапошников.

Більшу частину своєї першої книги Шапошников присвятив дослідженню підготовки Австро-Угорської імперії до Першої світової війни армії. Особливу увагу він приділив зусиллям начальника Генштабу Конрада щодо переформатування армії, а головне – подолання труднощів, які виникли на цьому шляху. А найжирнішим текстом іде теза про те, що збройні сили мають фінансуватися у пріоритетному порядку, бо неможливо уникнути негативних наслідків.

Тут він трохи пересмикнув, бо головною тезою Конрада була така. Австро-Угорська імперія мала найменший бюджет серед континентальних країн, тому вона й зазнала поразки. Але поразки зазнали ще й Німеччина з Росією, а в них військові бюджети були величезними.

Проте Шапошников відчував, що його тези про справедливу війну та пріоритетність фінансування військових програм обов’язково сподобаються керівництву совка й ляжуть в основу державної стратегії. Це, своєю чергою, створить йому броню, яку зможе пробити жодне ЧК чи НКВС.

До речі, не тільки Сталін черпав свої знання та уявлення про сучасну війну із праць Шапошникова. Звідти ж і «знання» Жукова. Саме звідти кривавий маршал узяв теорію зосередження та розгортання військ перед початком наступальної війни. Там була запозичено і теорію прихованої мобілізації. Це не було ноу-хау Сталіна чи ще когось із совків. Шапошников описував цей фокус у своїй книзі, виданій ще у 20-х роках, коли аналізував хід Франції, яка тихо збільшила чисельність своєї армії у 1913 році просто збільшенням строку служби з двох до трьох років. Совок зробив те саме у 1939 році, і армія без будь-якої мобілізації почала розпухати як на дріжджах.

Як зазначають багато військових істориків, у тому числі Віктор Суворов, прикордонний розгром совкових військ і фактична втрата всіх стратегічних резервів, висунутих до кордонів, – аж ніяк не помилка військових. Вони робили все правильно в режимі підготовки до наступальної війни. Так само, як це було рекомендовано Генштабом і особисто Борисом Шапошниковим, але це озвучив Жуков, за яким це рішення і закріпилося. Помилку було допущено політичним керівництвом, бо в його владі було дати команду «Вперед». Воно просто не встигло це зробити, вважаючи, що Гітлер не наважиться вчинити самогубство, напавши армією з меншою чисельністю та гіршим оснащенням.

Але німець виявився стійким та дисциплінованим воїном, а тому зміг пройти свої 50–100 кілометрів та відсік ешелони з військами, що йшли до ґрунтових складів своєї зброї та боєприпасів, за 20–30 кілометрів від кордону. Цей відчайдушний ривок матеріалізував теорію «Мухи окремо, а котлети – окремо». А потім – так, війна голими руками та зубами, поки Штати не дали зброї, верстатів, сировини і матеріалів.

(Далі буде)