Насправді, шановні читачі, адаптація власної назви до правил іншої мови – це дуже цікавий і багатогранний процес. Тут, крім суто мовних, є економічні, юридичні, іноді також – політичні чинники. Зовсім нещодавно ми стали свідками та учасниками такого процесу – запозичення в українську мову назви захворювання, що в розмовній мові вже дійшло до форми «ковідка». Отже, простежмо, як формувалася і як входила в нашу мову ця назва (за даними Вікіпедії).
1) На початку пандемії (у 2019 році) вірус називали «коронавірусом», «новим коронавірусом» та «коронавірусом Уханя».
2) 30 січня ВООЗ рекомендувала тимчасове позначення цього коронавірусу «2019-nCoV».
3) Через обурення жителів міста Уханя з приводу вживання назви «коронавірус Уханя», 9 лютого Державний комітет КНР з охорони здоров’я присвоїв тимчасову офіційну назву вірусу – «Нова коронавірусна пневмонія» (англ. Novel Coronavirus Pneumonia, NCP).
4) 11 лютого 2020 року офіційно затверджено назву цього вірусу – SARS-CoV-2, від Severe Acute Respiratory Syndrome Coronavirus 2, і захворювання, спричинене ним, отримало назву «коронавірусна хвороба 2019», скорочено COVID-19. Літери CO в назві означають «корона» (англ. corona), VI – «вірус» (англ. virus), а D – «захворювання» (англ. disease).
Які варіанти цієї назви ви зустрічали/вживали і в якому контексті? Звісно, в документах (медичних, юридичних тощо) писатиметься затверджена назва латиницею – SARS-CoV-2 або COVID-19. А в повсякденному спілкуванні призвичаїлася назва «коронавірус», і хоча це не зовсім точне визначення з медичної точки зору, тут запрацювали мовні чинники: це слово вже є в українській мові, воно відмінюється, отже, його вживання не потребує додаткових зусиль. А який саме коронавірус мався на увазі, уточнювала позамовна ситуація: в тих умовах жодних інших вірусів та коронавірусів у масштабі пандемії для нас не існувало.
Наступним кроком спрощення цієї назви стало слово «корона», і воно теж мало цілком конкретне і зрозуміле значення під дією позамовних чинників.
Ще один напрям адаптації цієї назви до української мови почався з абревіатури COVID-19: по-перше, всі літери було передано українськими відповідниками, по-друге, слово почали писати малими літерами, по-третє, його почали відмінювати: «до ковіду, перед ковідом». Подальше «вростання» слова «ковід» в українську мову проявилося в утворенні спільнокореневих слів: крім згаданої вище «ковідки», є ще прикметник «ковідний». І от на просторах Мережі мені трапився приклад, який і став приводом для цього допису, про що йшлося на початку. В цьому прикладі можна зустріти одразу кілька ланок такого ланцюжка адаптації слова: «Ускладнення після COVID-19. Навіть після легкого перебігу можливий постковідний синдром».
Де в чому схожий процес відбувся із назвою безпілотника Shahed. Спочатку (та й зараз іноді, якщо цього вимагає стиль тексту) воно пишеться в оригінальному вигляді – латиницею і з великої літери. Згодом його почали писати українською мовою, в лапках і з великої літери – «Шахед». У побутовому спілкуванні процес пішов ще далі: ми його не тільки пишемо з малої літери (шахед), а й ним стали називати будь-які безпілотники (так само як ксероксами – будь-які копіювальні апарати, а памперсами – будь-які дитячі підгузки). І цей ланцюжок – 1) [латиниця] –2) [українська мова, перша велика літера, лапки] – 3) [українська мова, перша мала літера, без лапок] – можна простежити на інших назвах видів озброєння, бо ми вже вивчили і «Джавеліни», і «Петріоти», і інші назви в різних варіантах написання.
Для української мови це логічно, бо такою є її граматична особливість. А для того щоб було зручно вживати іншомовну назву, мова пропонує кілька варіантів. Перший – додавати необхідний суфікс або закінчення до слова, навіть якщо воно пишеться іноземними літерами. Приклади зі статей шановного Anti-Colorados: «OSINтери вже знайшли орієнтири, за якими вирахували місце пожежі, і виглядає воно так…»; «Просто зараз там триває заміс із ХАМАСом».
Другий спосіб адаптації іншомовної назви – це її написання малими літерами та відмінювання за зразком інших іменників (як із наведеним вище «ковідом» і «шахедом»). Втім, публіцистичний стиль або розмовне спілкування дозволяють піти ще далі: в іншому реченні статті Anti-Colorados назву організації взагалі вжито на позначення людей (тобто кількаслівне сполучення втиснуто в одне слово): «Хамаси продовжували вбивати…». І цілком зрозуміло, про що і про кого йдеться, чи не так?
Отака історія на сьогодні.
Дякую.
Супер.