Авторка: Світлана
Є коментарі, які стають поштовхом до нового дослідження (в одній з попередніх статей я назвала їх «гачками»). І є приклади з мови або події з життя, які сигналять, що вже час це дослідження таки викласти на папері. Цей допис – якраз із серії випадків, коли зустрілися коментар і приклади до нього.
Отже, приводом для сьогоднішнього невеликого спостереження став коментар до статті про И та І в запозичених словах: «Прокоментуйте, будь ласка, невідмінювання назв організацій, які записані іноземними літерами (наприклад, «У Розетка ви знайдете…»). Аналогічно і посилання у цьому тексті на Анти-Колорадоса».
У цьому коментарі читач частково відповів на своє запитання: назви, записані іноземними літерами, не відмінюються, тому що їх написано іноземними літерами. Ось приклад про ту саму «Розетку»:
У цьому явищі варто дослідити два аспекти. Перший із них – чому назви українських компаній пишуться латиницею? Про мотиви такого рішення з боку керівництва компаній я не беруся міркувати, а от юридичні можливості для цього є. Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» містить статтю 16 «Вимоги до найменування юридичної особи або її відокремленого підрозділу», частина 7 якої, зокрема, визначає: «7. Вимоги до написання найменування юридичної особи, її відокремленого підрозділу, найменування відокремленого підрозділу юридичної особи, утвореної відповідно до законодавства іноземної держави, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, крім організації профспілки, встановлюються Міністерством юстиції України». І Міністерством юстиції справді розроблено такі Вимоги, чинну редакцію яких датовано 2018 роком, а назву Вимог – 2024 роком. Згідно з цими Вимогами, «для написання найменування використовуються: 1) літери українського алфавіту – при написанні найменування українською мовою; 2) літери латинського алфавіту – при написанні найменування іноземною мовою». Крім того, використовуються розділові знаки та цифри, перелік яких є закритим, тобто поповнюватися іншими знаками/цифрами для цієї мети він не може.
А тепер погляньмо на коментар шановного читача з іншого, мовного аспекту. Чому назви, написані іноземною мовою, не відмінюються? Найголовніша причина – вони не відповідають правилам української мови, в якій іменники змінюються за числами та відмінками, прикметники – ще, крім цього, за родами, і так далі. Простежмо це на прикладі. Назва McDonald’s має присвійну форму, що позначається апострофом і закінченням -s. Інших варіантів у цієї назви бути не може, бо так її затверджено. А, з іншого боку, цій назві таких варіантів і не треба, бо те, що ми передаємо відмінковими закінченнями, англійська (чи інші мови) передають сполученням цього слова з прийменниками. І тепер – момент істини: англійські конструкції in McDonald’s, from McDonald’s ми можемо перекласти кількома способами: 1) не змінювати написання назви: «у McDonald’s, з McDonald’s»; 2) передати назву українськими літерами і додати відповідне відмінкове закінчення: «у «Макдональдсі», з «Макдональдсу». Невеликий відступ. Написання з великою Д всередині слова (МакДональдс) теж зустрічається; ба більше, воно є повсюдним у мережі цих закладів. Таке написання допускається згаданими вище Вимогами, але якщо вже зовсім адаптувати слово до української мови, то після частки Мак- решту власного імені особи треба писати за зразком інших імен, тобто малими літерами, на відміну від кельтських мов, звідки походять такі імена.
Отже, для того, щоб відмінювати назву, написану іноземною мовою, її треба написати українською. Це видно і в коментарі читача, де ім’я Anti-Colorados він написав українськими літерами і додав необхідне закінчення.
(Далі буде)