Уперше опубліковано: 24.10.2015
Авторка перекладу: Світлана
Передмова 2015 року
Від автора. Так сталося, що частину наших статей, створених для дружнього ресурсу «Политическая кухня», згорнуто в архів, і вони не доступні. Частина цих статей є суто ситуативною, але є деякі тексти, що не втрачають актуальності з часом. Тому ми тут опублікуємо деякі з таких статей у рубриці «З архіву».
***
Іноді дивлюся на поклади вати і дивуюся, як ці організми довели себе до такого стану, що не просто лінуються думати, а войовничо не бажають цього робити. Здійняте церковне мракобісся виростає саме на ґрунті войовничого невігластва. З цієї точки зору розглянемо чергову улюблену іграшку путіна – «день перемоги».
Як ілюстрацію початкової точки цього маленького дослідження візьму 1981 рік. Цей приклад легко зрозуміють ті, кому добре за 50, а всі іншим спробую дати контекстні пояснення.
Ліричний відступ № 1
Уявімо собі середню школу совкових часів. Розташовується вона в ізольованому районі совка, десь неподалік Полярного кола. Йде урок російської літератури (українську там не вчили), і нудна училка ставить на урок тему твору, щось там про Толстого. Зрозуміло, що таку товстелезну каламуть, як «Війна і мир», нормальний дев’ятикласник читати не стане за визначенням. Ну, щось таке чув, що Наташа Ростова мучилась вибором, кому ж дати, а кому ні, і все це на тлі війни. Проте твір вийми та поклади! І тут на допомогу приходить кмітливість. У ці часи всіх і кожного змушували читати великі праці Л.І. Брежнєва, зокрема – «Мала земля». Не буду переказувати сенс шедевру, просто зазначу, що Брежнєв цього не писав – клепав творчий колектив письменників про участь генсека в боях під Новоросійськом (символічненько зараз). І ось замість трьох сторінок заданого твору про Наполеона та інших громадян пишеться сторінка зі вступом про Толстого та його роман, а потім наводяться цитати, списані з «Малої землі» про труднощі війни. Висновок простий: війна – погано, і ми за мир! Усе! Чотири бали забезпечено! Училка просто не могла поставити нижче за текст із Брежнєвим.
Далі було веселіше. Вдалося знайти 3-й том «Капіталу» Маркса і книжку «Ленін про профспілки» чи щось таке. Шляхом вивчення кількох цитат звідти було переможено злісну історичку. Будь-яка несусвітня тема швидко вирішувалася цими цитатами.
Мораль цієї байки така. Училка літератури, може, й починала читати брежнєвські праці, але або не подужала та обмежилася рецензіями, або таки прочитала і відразу постаралася викреслити з пам’яті цю маячню. Історичка точно не читала цих книжок, та я й не посилався на їхні назви. Просто казав, що «як писав Карл Маркс…», і все! Тобто вже тоді ватність процвітала пишним цвітом!
Ліричний відступ № 2
Ось так працює совкова свідомість. Люди луплять себе п’ятою в груди і щось мукають про Леніна і Сталіна, але ніколи самі не читали того, що ті писали чи говорили! Те саме і з християнством. Найбільш затяті й шалені християни плавають у своїй же матеріальній частині. Яскравим прикладом розриву таких затятих православнутих, безперечно, є показовий розіграш, який влаштував Олександр Невзоров депутату Мілонову. Виглядало це приблизно так:
«Невзоров: – Який же ви християнин, якщо ви не читали праць святого преподобного отця Пігідія?
– Та я читав, звісно ж, праці отця Пігідія! – вигукнув Мілонов.
– А немає ніякого отця Пігідія, – відповів Невзоров. – Пігідій – це задниця у комах і ракоподібних, та частина тіла, де знаходиться анальний отвір та яйцеклад».
І ось такі організми намагаються чогось навчати, щось вимагають і щось захищають! У нашому випадку йдеться про захід, який путін перетворив на певний фетиш і абсолютно огидну демонстрацію. Як можна кричати: «Я загасив пожежу!» – якщо перед цим ти ж сам облив усе гасом і кинув туди сірник?
У попередніх статтях я вже торкався цього питання і показав той момент, коли війна почалася. Причому це не моє особисте відкриття, та й не відкриття зовсім, про це знає весь світ, тільки совок і постсовок усе вигадують якусь маячню.
Отже, путін намагається святкувати перемогу над Німеччиною, яка віроломно напала на СРСР 22 червня 1941 року. Начебто для СРСР, миролюбної країни, це була повна несподіванка, армія була не готова, а техніка була суцільно стара і не йшла в порівняння з німецькою! Саме тому оборона не витримала і тому так багато втрат. Але СРСР на чолі з геніальним Сталіним та під керівництвом найбільшого полководця Жукова все ж таки переломив ситуацію і, зрештою, переміг.
(Далі буде)