Автор перекладу: Світлана

Сьогодні (1 квітня) сталося чергове вирування лайна в надрах вигрібної федерації. Причому відбувалося це як у пресі, так і в соціальних мережах, і дуже часто там використовувалися однакові звороти або навіть блоки речень. Таке буває в тому випадку, коли відбувається щось неприємне, але вже очікуване, і тому всі ролі позначено, тексти у відповідь написано і розкладено по відповідних папочках, щоб миттю та одночасно вийняти все це в «День Д» або навіть «Час Ч». У цьому випадку сьогоднішнє кипіння виглядає саме таким чином.

З цього приводу ми пропонуємо пригадати інтенсивність вирування цієї самої субстанції напередодні передачі ЗСУ перших танків «Леопард». Тоді а-капела виступила Маша Захарова, заявивши про те, що вони не стерплять, щоб їм знову протистояли німецькі танки, а щойно перегар її мови влігся, у справу вступив хор приблизно такого самого формату, що й зараз. Але ось настав час, і в чому виразилося їх «не стерпимо», так і не стало зрозуміло. Хіба що Маша на знак протесту перестала закушувати і похмелятись, але це не точно.

Але от пішла друга серія приблизно такого ж вирування, і знову – з приводу Німеччини. Однак тут уже все виглядає дещо інакше. Скажімо так, нам достеменно невідомо, скільки ЗСУ покришили «Леопардами» ворожої броні, але з того, що довелося чути, наші танкісти говорять про те, що порівнювати німців із совками просто марно, бо це різні всесвіти. А тут справа до стрілянини ще не дійшла, а вже там пишуть таке:

«Починаючи війну в Україні, Владімір Путін навряд чи припускав, що прагнення вирішити одне з головних завдань – відсунути НАТО від російського кордону – обернеться тим, що біля нього опиниться ще більше військ альянсу. За останні два роки в НАТО вступили Фінляндія та Швеція, а тепер у Литві на постійній основі буде розквартировано німецькі війська…»

Ні, Німеччина не наважилася ввести підрозділи Бундесверу в Україну, але там зараз змінюється влада, і тому це пряме формулювання може набути доважок «поки що». Ну, а просто зараз все відбувається дещо північніше, але все одно в дуже неприємному місці, яке в Москві звикли називати «Сувалкінським коридором»:

«1 квітня під Вільнюсом відбулася офіційна церемонія відкриття штабу 45-ї бронетанкової бригади Бундесверу. «У нас є чітка місія. Тут, на східному фланзі НАТО, ми повинні забезпечити захист, свободу та безпеку наших литовських союзників, – заявив її командувач, бригадний генерал Крістоф Хубер. – У такий спосіб ми захищаємо територію НАТО – і саму Німеччину». Бригада має бути готовою до бойових дій до 2027 року, планується постійна присутність до 5 000 солдатів. Німеччина вперше за 80 років розмістила бойовий підрозділ на постійній основі біля російських кордонів (Литва межує з Калінінградською областю, а також з дружньою до режиму Путіна Білоруссю) і взагалі за кордоном».

Наскільки можна зрозуміти, ця сама бригада розгортається в районі Каунаса в місці, що добре відоме в певних колах як Гайжюнай. Там колись стояла 44 навчальна повітряно-десантна дивізія і мала автономне містечко. Колеги писали з Каунаса, що базу реконструювали і що там перебувають підрозділи литовської армії, а також підрозділи НАТО, які несуть бойове чергування за принципом ротації. Але наскільки можна зрозуміти, ця бронетанкова бригада розгортається тут на постійній, а не ротаційній, основі, і це вже дещо зовсім інше.

А ми лише додамо, що це саме та бригада, яку повинні були розгорнути в Литві ще три роки тому. І коли почали проводити перевірку техніки, приданої бригаді, з’ясувалося, що майже вся техніка не має бойових кондицій, тому що було пропущено всі строки обслуговування та ремонту. А не робилося це тому, що уряд Меркель не виділяв для цього фінансування. Саме тоді і, зокрема, з цього приводу новий міністр оборони Борис Пісторіус відверто заявив про те, що Бундесвер у нинішньому стані не зможе виконувати завдань із захисту суверенітету та територіальної цілісності Німеччини. Тоді ж було запущено велику програму з відновлення боєздатності збройних сил. І от, як ми бачимо, бригада нарешті почала своє розгортання. Це дуже гарний сигнал для всіх, хто з нами.