Років 15 тому постійними темами новин були ціни на газ, які призначав Газпром прямо та одноосібно, і на нафту, де прутін через ОПЕК просував теорію нарощування ціни. Тоді прутін перебував під впливом теорії про скінченність запасів вуглеводнів. На цьому його зациклило точно так само, як зараз – на Рюрику. Різні вчені з науковими регаліями та званнями еротичного характеру, на зразок «член-кореспондент», переконали царя в тому, що нафта і газ добігають кінця, і останні відра цих вуглеводнів якраз опиняться в їхніх руках. І зрозуміло, що царя тут понесло. Він справді вірив у цю нісенітницю, а тому очікував нескінченного зростання цін.
Таким своїм ентузіазмом він заражав багатьох споживачів, і ті, повіривши йому та Міллеру, намагалися триматися ближче до прутіна, прощаючи йому дедалі більші пустощі. Зате вони сподівалися, що в прийдешніх катаклізмах вони опиняться першими біля вентиля. І зрозуміло, що про зниження цін прутін навіть чути нічого не хотів. Хто б міг подумати, що через півтора десятка років той самий прутін плазуватиме перед покупцями, даючи їм дедалі більші знижки, аби ті купували його газ та нафту.
Нещодавно стало відомо про те, що індусам прутін дає просто рекордні знижки, аби ті не відмовилися купувати його нафту. Задля цього прутін готовий щодня дивитися епічні драми на кшталт «Рам і Шам» чи «Зіта та Гіта». Але як виявилося, йому доведеться дивитися ще й китайські фільми, оскільки й там намітилися процеси, які треба гасити знижками небувалих розмірів. Принаймні, про це пише преса:
«Росія різко збільшила знижки на нафту для Китаю, щоб знайти покупців на барелі, від яких почали відмовлятися державні та приватні НПЗ… російський сорт ESPO Blend, що постачається до КНР із завантаженням у грудні, продається в китайських портах із рекордним дисконтом у $5-6 за барель до Brent… Наприкінці вересня далекосхідну нафту ESPO китайські НПЗ купували за ціною вище Brent на $0,5–1. Таким чином, після введення санкцій США проти «Роснефти» та «Лукойлу» головний російський сорт для китайського ринку подешевшав на $5,5-7 за барель, або приблизно 10%».
Бізнес імені товариша прутіна за 15 років перетворився на свою пряму протилежність, і якщо колись усі, хто так чи інакше, включався у схеми купівлі-продажу російських нафти та газу, стрімко багатіли, то зараз такі діячі можуть банально вилетіти в трубу. І йдеться вже не про власників кількох танкерів, які можуть зламатися прямо посеред Чорного моря або вже в Індійському океані, а про посередників, які сподівалися отримати свою маржу на цих, вельми мутних угодах. І виглядає це так:
«За словами джерел Reuters, не всі партії ESPO Blend із завантаженням у грудні знайшли покупців, і торгові компанії, через які проводилися постачання, могли зазнати збитків: вони придбали грудневі обсяги ще восени, за вищими цінами, і тепер змушені продавати їх набагато дешевше».
Ось так. Виявляється, можна не лише отримати збитки на такій торгівлі, але ще й залишитися з обсягами нафти, яку ніхто не бажає купувати. А тим часом, аналітики Kpler повідомляють про те, що порівняно з жовтнем російський експорт нафти впав на 30–40%, або 400–500 тисяч барелів на добу. Думаю, що якби хтось зараз процитував прутіна 15-річної давності про те, що нафта ось-ось скінчиться, то за ці слова його тут же напоїли б полонієм або якоюсь іншою гидотою, оскільки зараз ці слова виглядають знущанням.
“Думаю, що якби хтось зараз процитував прутіна 15-річної давності про те, що нафта ось-ось скінчиться, то за ці слова його тут же напоїли б полонієм або якоюсь іншою гидотою, оскільки зараз ці слова виглядають знущанням.”
Досить, батьку, гендлювати, бо немє чим решту давати.