«И прутин такой молодой, и юный…» (Частина 2)

Проте серед загальної маси меркантильних шахраїв, які влаштовують костюмовані шоу для лохів, там усе ж таки трапляються пацієнти, які насправді перечитали церковні книжки й відчули запах смоли та сірки від вічно живого Леніна чи прутіна. Тож, швидше за все, там виникли таємні дебати з приводу прагнення їхнього царя кинути виклик їхньому богу і з’явилися різні думки щодо цього. В результаті те саме джерело пояснює подібні турботи церкви найбільш природним чином:

«Владімір владімірович у своєму недавньому інтерв’ю, говорячи про можливість безсмертя, зробив знакову заяву: «Все скінченне, вічний тільки Бог». Дуже важливо, коли президент християнської країни розуміє такі речі і не боїться публічно говорити про те, що він колись помре. Ми бажаємо владіміру владіміровичу довгих років життя, але смерть – річ непередбачувана. Тому ми вже розпочали підготовку до того, що буде після завершення земного шляху нашого лідера. Вивчаємо питання його канонізації, зарахування до лику святих. Готуємо все для того, щоб у разі потреби процес був дуже швидким».

Зауважимо, що піп дуже акуратно говорить про смерть, хоча в його книжках усе описано прямо і без дурнів. Тут же він не говорить про те, що ось ці потуги до безсмертя – не новина, і різні правителі балувалися цією темою не гірше за прутіна. Але всі вони поїхали вперед ногами, як і належить природному ходу речей. І тим більше він навіть близько не підійшов до терміна «анафема», а дуже політкоректно сказав про те, що смерть – штука непередбачувана, чим продемонстрував уміння лавірувати між краплями дощу.

І тут стає зрозуміло, що піп має ширше коло прочитаної літератури, і не лише церковної. Адже прутін з юності писав, а потім – читав доноси різних мастей і вже точно не занурювався в нетрі літератури. Тим більше він навряд чи читав опального за часів совка Булгакова. А якби читав, то згадав би Воланда: «Да, человек смертен, но это было бы ещё полбеды. Плохо то, что он иногда внезапно смертен, вот в чем фокус!». Ба більше, устами Воланда цю формулу було пом’якшено неймовірно, бо людина раптово смертна в більшості випадків, і небагато хто знає, коли помре. Причому це знання має різну властивість.

Наприклад, Герман Герінг точно знав, коли помре, бо сам себе і вбив, або ось ці тисячі путінських самострілів, які суїцидять себе в степах України, – теж. Є одиниці, які це знають іншим способом, але прутін – точно цього не може знати. Йому забракне духу накласти на себе, і він навряд чи потрапить до рук ката – особливих знань цей неосвічений тип не може мати за визначенням. В іншому випадку це знання можна було використати для того, щоб прожити залишок часу так, як хочеться. Але ні, ця істота зіткана зі страху і боїться смерті просто до переповнення валізи.

Тут треба зауважити, що співрозмовник попа сам відчув такий страх, що пошкодував про відсутність памперсів, і уточнив у батюшки, чому він усе так розповідає. На це піп відповів: «Життя непередбачуване, краще заздалегідь про все подумати. Та й про смерть треба пам’ятати завжди». Напевно, у пацієнта, який це все слухав, виникла підозра, що, можливо, піп – агент ГУР і сіє смуту таким хитромудрим чином. Але подальша повість переконала його у протилежному, бо мова зайшла про те, як вождя зображувати на іконах, коли він відкине копита. І як виявилося, в церкві це питання активно обговорюється на найвищому рівні. Тобто на порядку денному стоять питання, які належать до періоду, коли прутіна вже покатають на лафеті гармати. І виглядає це «після», на думку того ж таки попа, приблизно так:

«Є різні варіанти: зображувати владіміра владіміровича у ризах священника, у традиційному костюмі, у військовій формі з автоматом і на тлі наших ракет, які готуються очищувати світ від ворога. Обговорення йде дуже активне, рішення поки що немає».

Тут якось стало прикро за конячку, на якій прутін якось скакав із голим пупом. Адже можна було намалювати його кінним, із блискучою лисиною, як він вражає саму смерть прямо в її серце. Ну, а загалом складається враження, що попи щось знають і по-хазяйськи готуються відпрацювати свій номер у такій незвичній ситуації. Ми також могли б дати свою пропозицію щодо того, як зобразити померлого царя, але формат ресурсу цього не дозволяє. Словом, попи вже все приготували, не вистачає лише «іменинника».