ʼАвторка перекладу: Світлана

З того боку вже є реакція з приводу вчорашніх «переговорів» Віткоффа з прутіним, і загалом вона виявилася досить симптоматичною. Ми зібрали в купу дані деяких джерел, які ми відстежуємо як певні індикатори тенденцій, та й куди тут подітися без чуток? Їх ми теж зібрали, а точніше – відібрали найпоказовіші з них, але спочатку про те, чого не було. А не було ентузіазму. Адже у них у курнику є улюблений вид спорту, коли вони розповідають про те, як прутін усіх нагнув, але цього разу спортсмени не вийшли на старт.

Причому ті, хто має міцний блювотний рефлекс, вчора могли спостерігати за розвитком вчорашніх подій і, напевно, помітили, що все розвивалося за звичним сценарієм. Старий, що бадьорився, вийшов до преси і зробив низку безглуздих заяв, які вже навіть курник не бадьорять. А паралельно їхня пропаганда розповідала і показувала, як протеже дочки прутіна, такий собі Кіріл Дмитрієв, призначений замість Лаврова головним переговорником, водить Віткоффа по москві та веде їх до ресторану. Тобто початок було зрежисовано як належить, а потім – самі переговори, які публіці не показують, але про які ми маємо деякі чутки.

Ну, а далі – тиша. І справа тут не в тому, що Віткофф мав якийсь пом’ятий, неголений вигляд, коли повертався назад, і не в тому, що йому не було чого розповісти янелоху в Брюсселі. Ні, далі не було пафосної кінцівки, яка могла бути двох типів. Перша – що їхній багатоходівник у чомусь переконав опонентів. Друга – що він їх розмазав із позиції сили. Саме другий варіант завжди застосовувався як прикриття переговорів, які зірвалися. Але цього разу – ні того, ні іншого не було.

Тільки поодинокі репліки, що хоч якось претендують на аналітику, проте в якомусь виправдовувальному стилі, що там буває вкрай рідко. Ось невелика цитата з такого похмурого опусу:

«Військові переконують Владіміра путіна, що український фронт ось-ось уже точно дасть тріщину, і це дозволить звільнити ДНР і Запоріжжя без будь-яких домовленостей і поступок з інших питань. Водночас є й інші думки в армії щодо цього. Але такі тези однозначно впливають на переговорні позиції нашої сторони».

На наш погляд, ця цитата є настільки показовою, що її навіть коментувати немає сенсу. Причому таке видають джерела явно конторської якості, що сидять на конторському фінансуванні. Їхнім завданням є вселяти впевненість у публіку і розповідати про те, що все було добре, а тепер стараннями царя – буде ще краще, але замість бравих маршів чи хоча б гімнів і кантат вони видають таке.

Зауважимо: самий пік стандартних реакцій на такі події відбувається наступного дня після події. Тоді всі джерела отримують інструкції, методички, цінні вказівки та інше, що має визначити тон висвітлення подій, і зранку починається вакханалія. Але в цьому випадку вони поводяться так, як пес, який ненароком зжер туфлю господаря, або кіт, який не добіг до лотка. Там спостерігається самий мінімум висвітлення вчорашньої події, що так пишно починалася, а численні аналітики та експерти демонстративно запаркували свої язики у відоме місце і навіть не беруться пояснити публіці, що це було і як це розуміти. Натомість стаду пропонуються інші теми, які мають його відволікти від неприємної теми.

Це давно відомий прийом, покликаний змістити фокус уваги громадськості. Зазвичай, коли переговори чи інша знакова подія має ймовірність обернутися провалом, якась яскрава тема готується заздалегідь як страхувальний захід. Якщо це можливо, її подають у вигляді солодкої пігулки, але в якихось особливих випадках новина має приголомшити публіку настільки, що їй уже буде не до головної події. Але фокус тут у тому, що навіть такої теми не було заготовлено заздалегідь.

Це свідчить про те, що або в кремлі були впевнені в успіху переговорів, або ті діячі, які й повинні були влаштувати інформаційне прикриття, вже втомилися і ставляться до виконання своїх обов’язків формально. Тобто було розпорядження – робимо, не було – не робимо. Але й розпорядження також може бути різним. Якщо чітко поставлено тему, інтенсивність та інші параметри – одна справа, а якщо проходить команда чимось заповнити місце, відведене під коментарі переговорів, – інша. І ось схоже на те, що в цьому випадку було щось таке.

(Далі буде)