А втрати – це не тільки м’ясо чи військова техніка, а й конкретні гроші, втрачені дуже заможними людьми. І тут математика явно не на боці прутіна. Тому продовження війни буде безумовним аж до того моменту, доки до прутіна не почнуть надходити сигнали про те, що внутрішня структура економіки, а отже – і вертикалі влади, починають незворотно розвалюватися. Ось у цей момент він сам почне виступати за можливість припинення вогню, ні на день раніше. Поки цей момент ще не настав, хоча і стрімко наближається, головним завданням прутіна є зменшення підтримки України. Для цього він і розгорнув імітацію переговорів.
Можна не сумніватися в тому, що якби склалася ситуація, що якимось чином вдалося б утрясти спірні питання, прутін відразу висунув би нові вимоги і так – аж до капітуляції. Він уже точно знає, що Україна на капітуляцію не піде і що подібні наміри може бути припинено жорстко різними силовими структурами, і тому він підтримує Трумпа у вигляді осла, перед яким висить морквина, мовляв, – поки йдуть переговори, не давайте Україні потужної зброї. Все. Це мета прутіна на переговорах. Точніше, це – програма-мінімум, і він зараз грає в цю гру, але вона явно затягнулася, і у світлі того, що наші військові роблять із його нафтовим експортом, ситуація стає дедалі гострішою.
США
Про позицію Штатів уже було сказано вище, і тут уже, окрім нарцисичних фантазій Трумпа, є ще кілька важливих моментів. Якщо вже Вашингтон відмовився від світового лідерства в частині боротьби зі світовим злом, то в нього є явні меркантильні інтереси саме щодо цієї війни. У його передвиборчу кампанію сильно вклалися видобувні компанії, нафтовики й газовики. А також у нього вклалися підприємства оборонно-промислового комплексу, і, природно, вони хочуть отримати якнайбільше контрактів на продаж зброї.
І ось схема постачання величезної кількості заліза прямо в Україну чи опосередковано через Європу їх сильно надихає. Просто нагадаємо про те, що американська промисловість мала небувалий підйом у ході двох світових воєн, бо американську зброю союзники поглинали в гігантських кількостях. І тут історія повторюється. Тож яка б теплота не виникла між Трумпом і прутіним, тут працює меркантильний інтерес. Але й це ще не все.
Трумп недарма стільки разів загострював увагу на тому, що Європа все ще продовжує купувати російські нафту й газ, незважаючи на рішучу опозицію курнику. Загалом правильні слова мають і друге дно. Європейський ринок вуглеводнів найбажаніший для будь-якої країни. І ось «мудрий» прутін частково сам звільнив цей ринок, після чого туди зайшли інші постачальники, частина з яких застовпили колишні російські шматки ринку своїми довгостроковими контрактами. Зараз там ситуація закріпилася, і для того щоб отримати наступну частину пирога, треба вже остаточно викинути лаптів із Європи. Саме це Трумп мав на увазі у своїх заявах. Він розчищає ще одну галявину для того, щоб американські компанії змогли зайти й закріпитися ще на одному шматку дуже важливого ринку. І ось Європа вже ухвалила низку рішень, які розписують порядок повного видалення російських вуглеводнів із Європи.
Але все це треба зробити красиво та під гучні розмови про мир. Так, кратне збільшення обсягів постачання зброї до гарячого регіону слід забезпечити слізними розмовами про те, що особисто Додік сильно переживає про те, що гинуть люди. Та йому начхати на це, але ж треба прикинутися миротворцем, і він це робить, хоча й не дуже переконливо, бо Нобелівку за мир він так і не отримав. Ну, а щодо європейського ринку нафти й газу, то тут теж все треба робити акуратно, щоб друзі з Катару чи Аравії не образилися і не перестали йому надсилати дорогі подарунки.
ЕПІЛОГ
Таким чином, у цей момент і в тих розкладах інтересів та цілей, які переслідують сторони, так чи інакше втягнуті в переговорний процес, жодного результату в тому плані, який собі уявляє публіка, не може бути в принципі. А ось про досягнення справжніх, істинних цілей можна говорити вже поза форматом переговорів, бо все це не надто співвідноситься одне з одним. Саме з цієї причини щось там міркувати про перебіг переговорів – марно за визначенням, і поки що ми цю тему закриваємо, але кожен може її аналізувати з урахуванням того, що сказано вище, або чогось, що не сказано, але стало зрозуміло в ході викладених міркувань. Просто не давайте свої вуха використовувати, як тарілки для локшини, і все виглядатиме значно реалістичніше.
Нажаль однією із сторін оціх усіх балачок гучно названих “переговорами” є не тільки абстрактна Україна, а й конкретна кротярня на чолі з найзеленішим боневтіком.
Ти бач, клоун заснув на пресусі. Так старик Джо такого собі ніколи не дозволяв, коли клоун на нього касав що він старий. Не рий комусь яму, сам в неї потрапиш.
Ну, мага казатиме, що він перепрацював, всю ніч писав щось у свій Срусь Сушил, з кім не буває. Як говориться, quod licet bovi non licet Iovi, що у перекладе значить “…и ніяких подвійних стандартів”.
Я вот не понимаю, с какого перепугу трамло так упоролось на Нобелевской премии Мира?
Даже если бы мне ее силой навязывали, я бы отказался! При всем моем уважении ко всем Нобелевским премиям, премия мира была полностью дискредитирована и опозорена, еще когда ее вручили великому полководцу яСеру Арафату…
(Да и потом ее вручали весьма сомнительным деятелям…)
Ну, знаете стишок про казака и медальки. Вот тут примерно то же самое. Обаме ж дали – завистно.
Трошечки далі — ця “медалька” із золота. Все ще треба знати.
В деякі подробиці потрібно занурюватися, бо вони дають підстави для прогнозу.
Наприклад, прутін сам призначив час зустричі, але вчасно не з’явився. Це вказує на його відношення до партнера переговорів. “Точність – ввічливість королів”. Як вже писав шановний автор, в певних академічних колах вважають, що опущений не той, кого намагаються опустити, а той, хто з цім погоджується. В Анкоріджи Трамп погодився бути опущеним і чекав на прутіна, якій вже знаходився в аеропорту, але не виходив з літака. Так само прутін обходиться і з трамповими представниками.
Згадую сцену, коли самого прутіна змусили чекати – так і треба поводитися з цім злочинцем. Він повинен чекати і просити, таку мову прутін добре розуміє.
Да уж, фотка действительно смешная. Напомнило : “Слушая Фунта, Паниковский растрогался. Он отвел Балаганова в сторону и с уважением зашептал:
— Сразу видно человека с раньшего времени. Таких теперь уже нету и скоро совсем не будет.
И он любезно подал старику кружку сладкого чая “