Це припущення, але воно ґрунтується на тому, що Віткофф не є спецпредставником Трумпа по Україні, а тільки по росії, тому він не має повноважень вести якісь переговори, якщо тільки в москві не вдалося проштовхнути план, над яким працювала наша делегація і американці у Вашингтоні і що було затверджено як базовий документ і Віткоффу було доручено пропхнути його в москві. Якщо це йому не вдалося, то який сенс йому зустрічатися з янелохом? Щоб сказати «Ну ні шмагла я, ні шмагла» чи щоб підтвердити те, що українські делегації стверджують із самого початку – прутіну не потрібне припинення вогню, йому взагалі нічого не потрібно, крім капітуляції України?

Тож зустріч у Брюсселі з цієї точки зору виглядає не просто зайвою, а й дурною. І через те що Віткоффа супроводжував трамповий зять Кушнер і спостерігав за талантами спецпредставника, то навіть саме формулювання питання про проведення якоїсь зустрічі виглядає безглуздо. Але з цього окремі наші діячі вже зробили якусь вселенську трагедію, і читаючи або слухаючи подібні речі, ловлю себе на думці про те, що не можу зрозуміти, як у їхній голові зароджуються подібні фантазії, адже вони дивляться на те ж саме, на що дивимося ти і я, але засвоюють із цього якусь дику дикість, яка на жодну голову не налазить.

Щоб не вважати їх ворогами, доводиться шукати життєві аналогії в деяких піснях, які виконують деякі наші естрадні діви. Іноді, коли вслухаєшся у слова пісень, розумієш, що там іде якийсь набір звуків чи в кращому разі – слів, не пов’язаних між собою жодним змістом. І тоді розумієш, що для того, щоб вникнути у все це, треба приймати точнісінько ті самі препарати, що й артисти, причому в тих самих дозах. Інакше нічого не вийде. Тут – те саме. Що вони там вживають, мені невідомо, але це явно щось сильне.

РОЗКЛАД

Цей етюд був чимось на зразок камертону до подальшого викладу, але доповнимо його ще однією алегорією. Просто уявімо дві сторони переговорів, які довго і ретельно готувалися до їх проведення, підключили фахівців, склали таблиці та графіки і ось таки вийшли на переговори. І лише там з’ясувалося, що одна сторона готова обговорювати розвиток вітрогенерації на Місяці, щоб не зіпсувати там екологію, а інша – потужно підготувалася до підвищення поголів’я риби в центральній частині Сахари. Воно начебто і важливі теми, і підготувалися до їх обговорення ґрунтовно, але результату все одно не буде. А все тому, що назва заходу була розпливчастою і цілі делегацій лежали у різних площинах.

У цьому випадку ми пропонуємо скинути всю мішуру, яку навантажили на цей захід, і просто з’ясувати цілі, які переслідують сторони переговорів. А їх, як ми всі знаємо, три: Україна, росія та США як посередник. Власне кажучи, така роль Штатів саме в такому розкладі вже виглядає ганебно, бо вперше за довгі десятиліття Штати, по суті, відмовилися проти боротьби з віссю зла або з одним з її елементів. Причому в цьому випадку не йдеться про пряму участь США через введення в бій своїх збройних сил, а про допомогу країні, яка явно стоїть на боці добра і виявилася жертвою агресії. Але це просто залишимо за дужками і повернемося до оцінки позицій сторін.

(Далі буде)

Один коментар до “Навколо теми про переговори (Частина 2)”
  1. Поперед усього я бачу ганебну роль тампона та його кодли. Одним словом тампон уже перетворився з активного політика та пасивного п******а на посто пасивного. Нобелівської премії йому не бачити, хоча пуйло залюбки її купив би та подарував цьому недоноску. Судячи з того що тампон на перемовах спить, не зважаючи на крики рубіо, наступний крок буде привселюдним дзюром у штани, подібним тому, що виконав африканський дружбан пуйла. Згодний з автором ці перемови кацапам не потрібні, але тупе зелене чмо не може використати цей факт на користь України, бо лврьочніка звільнили, а всі інші кадри з Великої Окружної не знають про що йде річ. Тільки свинка Стефа весело рохкає у ВР, але без толку.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *