Автор перекладу: Світлана
Те, що ми, і не тільки ми, висловлювали у вигляді припущень про те, що роблять ось ці хвацькі хлопці містера Трумпа в частині реорганізацій державних структур, поступово стає реальним. Як ми пам’ятаємо, відразу після приходу до влади Трумп нацькував Нейлона Муска на всі державні структури для того, щоб той їх оптимізував. Щойно стало відомо про масові звільнення у ФБР, а потім – про майже повне звільнення співробітників ЦРУ, стало зрозуміло, що наступною ціллю буде Пентагон. Логіка тут проста. Якби я здобув свою агентуру в керівництві країни основного супротивника, я б постарався максимально обвалити його систему безпеки. Для цього треба не просто обезголовити, а витравити систему розвідки та контррозвідки, після чого можна братися за армію.
Загалом так воно і сталося. ФБР потрапило першим під роздачу, і це не дивно, бо саме Бюро нарило на Трумпа матеріали, які в суді приліпили до нього тавро шахрая та кримінального злочинця. Плюс до того, Трумп має на нього ще один зуб. Як ми пам’ятаємо, під час спроби путчу 6 січня 2021 року саме спецназ ФБР вибив «повстанців» з будівлі Конгресу, і загалом, уже знаючи характер пацієнта, можна було не сумніватися в тому, що він пройдеться катком по цій структурі і розжене цвіт організації, на плечах якої лежали не тільки питання розплутування найскладніших злочинів, а й контррозвідувальні заходи. Адже саме Бюро займалося відстеженням та знешкодженням кротів.
Але якби справа обмежилася лише ФБР, то цілком можна було припустити, що йдеться про особисте і що Трумп настільки сильно відчуває особисту ворожість до Бюро, що просто їсти не міг. Тільки услід пішла повна зачистка ЦРУ, хоча її співробітники взагалі не брали жодної участі в тих подіях, які досі не дають спокою Додіку. Ба більше, ще на початку лютого нове керівництво Управління запропонувало всім своїм співробітникам звільнитися та отримати допомогу в розмірі зарплати за вісім місяців.
Зауважимо: обидві ці структури, крім усього іншого, мають великі агентурні мережі, тільки в ЦРУ агентура перебуває за межами США, а у ФБР – всередині країни. Можливо, комусь здасться, що міркування про агентуру – зайві в цій ситуації, але якщо хтось із якоїсь причини все-таки стикався з роботою такого плану, повинен чудово розуміти, що означає придбання агентури і яка взаємодія налагоджується між агентом та його куратором. Скажімо так, ніхто не вічний, і оперативник може піти на підвищення, перевестися в іншу службу, звільнитися, піти на пенсію, зрештою, померти, але навіть у цьому природному випадку передача агентури не завжди відбувається гладко і можна втратити цінне джерело просто тому, що між агентом та оперативником не склалися довірчі стосунки.
Причому досвідчений оперативник, розуміючи те, чим ризикує його агент, завжди веде роботу так, щоб довіра була повною, тобто щоб агент мав «відчинені двері» і в разі чого з мінімальними проблемами міг би розчинитися в подальшому просторі як для тих, проти кого він працював, так і для тих, на кого він вів свою роботу. Можна не сумніватися в тому, що часи минають і змінюється колір, конструкція і вигляд цих самих «відчинених дверей», але сама їхня наявність, безперечно, залишається. У совкові часи опери часто заводили в особисті справи якусь людину, яка була номіналом, а справжній агент не проходив за жодними картотеками і не пробивався за спецперевірками.
Тому коли опер ішов, він міг передати справжнього агента своєму наступнику, а міг цього й не робити. Це залежало як від того, як він ішов, так і від думки агента з цього приводу. Тому, пішовши зі своєї посади, опер міг залишити номінального агента, який взагалі не має жодного стосунку до описаних сфер діяльності. Бували й інші варіанти, а зараз, напевно, є й якісь зовсім інноваційні варіанти. Але це про агентуру у сфері криміналу, а у сфері шпигунства все має бути ще тоншим. У зв’язку з цим сам момент передачі агентури – тонкий і дуже технічний процес, який допускається в крайньому випадку.
Але варіант із обваленням усієї системи, яка має оперативну складову, навряд чи комусь спадав на думку. Масові звільнення співробітників посилають сигнал агентурі про те, що їхні стосунки зі службою повністю змінюються як у плані нових людей, так і в плані нових правил роботи, і це означає, що уявлення агента про власну безпеку у співпраці з організацією тепер не актуальні. У такому випадку величезна частина агентури, безумовно, скористається варіантом «відчинених дверей», і на цьому – все.
А як було сказано вище, придбання агентури – справа десятків років, і ось так взяти і обвалити цю систему просто тому, що виборець проголосував за підкаліберних ідіотів, – явище унікальне, а щодо США – і зовсім неймовірне, але вже очевидне. Удар такої потужності по системі безпеки може завдати виключно ворог, і тут не може бути двох думок. Тому коли під прес пішли ФБР і ЦРУ, особисто мені стало зрозуміло, що за бригада прийшла в американську владу. З цієї причини було цілком зрозуміло, що наступним піде Пентагон, і ось він пішов.
Але перш ніж перейти до подій у Пентагоні, просто нагадаємо про те, що нещодавно вибухнув скандал, пов’язаний з витоком у комерційний месенджер Сигнал даних про дії Пентагону. З того, що стало доступно публіці, є низка тем, зокрема взаємодія Пентагону з ізраїльською розвідкою і те, як військове відомство планує змінити свої відносини з союзниками. Ті, хто патякав на ці теми в комерційному месенджері, показали свою клінічну некомпетентність та вершину тупості. Але те, що випливло, стосувалося виключно Пентагону, хоча, напевно, у ще не опублікованій частині їхніх розмов є й інші теми.
Втім, формальним винуватцем витоку виявився радник президента з національної безпеки, але розкриті дані стосувалися виключно Пентагону, а вся ця високопоставлена ватага була зобов’язана розуміти, що вони винесли на обговорення питання національної безпеки за рамки протокольних бар’єрів, які перешкоджають розголошенню таких даних. За ідеєю, як мінімум радник з нацбезпеки і голова Пентагону мали відразу піти у відставку, але розуміючи, яку дворову шоблу Трумп завів у найвищі ешелони влади, на це можна було навіть не сподіватися.
До речі, можна було не сумніватися і в тому, що дізнавшись про це, Трумп їх не звільнить за своєю ініціативою, бо він призначив їх на ці посади не для того, щоб вони щось зміцнювали, планували та здійснювали. Ні, він їх узяв для того, щоб вони розвалювали, а з цим вони справляються на п’ятірочку. Ну, а як кажуть, «ліс рубають – дупи тріщать», і тому подібні витівки Трумпа не цікавлять. Його становищу цей скандал не завадить взагалі жодним чином. Конгрес у нього в кишені, і навіть порушити питання про те, що ця ватага робить на таких постах, – нікому.
Тобто такий дикий скандал, який підірвав довіру друзів та союзників до Америки, який міг би призвести до відставки не лише осіб, до нього причетних, а й усього уряду, безумовно залишиться без організаційних висновків. Але якість «співробітників» уже очевидна, і пробу там ставити нікуди. І якщо інші просто ляпали язиками, то глава Пентагону обговорював питання саме свого відомства і тому беззаперечно показав, що рівень плінтуса знаходиться високо над його головою. І ось розуміючи, хто такий міністр оборони, повертаємось до того, що публікує Bloomberg.
А там ідеться про те, що міністр оборони США Піт Хегсет підписав меморандум про скорочення чисельності цивільних службовців Міністерства оборони країни для виконання цілі уряду щодо зменшення видатків. З озвученого раніше плану щодо звільнення від 5% до 8% працівників Пентагону, в якому нині нараховується близько 950 000 цивільних службовців, під скорочення потраплять до 76 000 осіб.
За даними видання, сьогодні офіційний представник Пентагону заявив з посиланням на меморандум, що результатом цієї кампанії стане скорочення кількості цивільних посад, еквівалентних кількості штатних ставок на повний робочий день. При цьому, згідно із заявою військового відомства, у підписаному міністром меморандумі не вказано цільовий відсоток звільнень у відомстві. Джерела в Пентагоні кажуть про те, що, на відміну від ЦРУ, де в один день усім вказали на двері, в Пентагоні передбачено поетапні скорочення, і згадані 8% – це лише перша хвиля, і той самий Хегсет, якого треба гнати з відомства мокрими ганчірками, зайнятий плануванням подальших скорочень.
Напрям подальшого руху вже вгадується, бо у своєму меморандумі Хегсет закликає до впровадження «програми відкладеної відставки» і до пропонування добровільного дострокового виходу на пенсію цивільним службовцям, які мають на це право. Він також доручив керівникам Міністерства оборони надати йому «пропоновану організаційну схему майбутнього стану» своїх департаментів до 11 квітня. Тому досвідчені люди вже потихеньку виносять із кабінетів особисті речі, щоб потім не штовхатися з коробками в новій хвилі звільнень.
Зауважимо: всі удари спрямовано на руйнування силового каркасу США на тлі зростання військової сили основних противників Америки, але, мабуть, – не особисто Трумпа та його шобли. При цьому удари завдаються з разючою частотою, і лише за два місяці свого президентства Трумп встиг зробити стільки, що сотня агентів впливу не змогла б виконати за десятки років. Що дивно, всі ці очевидні речі відбуваються відкрито і на очах не лише недалекої сільської публіки, яка проголосувала за цей цирк, а й політичних зубрів, які напевно знають, де проходять силові конструкції всієї державної машини, де в неї слабкі місця, і, відповідно, розуміють, що з ними можна робити, а чого робити категорично не можна. Проте жодної опозиції цим діям – взагалі немає.
Просто нагадаємо про те, що півтора сторіччя своєї історії Республіканська партія завжди була консервативною, а її діяльність була спрямована саме на цементування підвалин. Якщо комусь цікаво, може зануритися в історію США періоду Громадянської війни й подивитися на те, які саме сили і в якому напрямі тоді діяли. І ось зараз саме Республіканська партія, яка у нас асоціюється з ім’ям Рональда Рейгана, просто в гарячковому темпі займається демонтажем силових конструкцій США. Відверто кажучи, ми очікували, що Трумп одягне кокошник і витанцьовуватиме бариню, але що робитиме ось таке, навіть у найбільш похмурих прогнозах не світилося. У зв’язку з цим залишається відкритим лише одне запитання: прокинуться в США чи так усе й просплять? Скоро побачимо.